Під шум прохолодного дощу та окутаними ранковими туманами світанками з рідкою для цієї пори року грозою в Україні відвойовує свій статус пізня осінь. Теплі та ясні сонячні дні не в силі втримати упевнений поступ осінньої прохолоди, і природа давно вже очікує спокою та перепочинку після бурхливого року. Бо не зовсім звичними для середини листопада є цвітіння хризантем та зелена трава на дубравах. Як не можна змінити природу з її циклічністю і змінами пір року, так і не можна постійно обдурювати своїх громадян, що вже не один раз від виборів до виборів робить більшість політиків країни. І робиться це за принципом: зробив обіцянку — не виконав — бери наступну. Це повторюється з природною циклічністю: звучать обіцянки покращити життя вже сьогодні, а результат отримуємо зворотний, який знають усі. Не порушилась традиція і нині.

Солодкі обіцянки від регіоналів почути кожного та будувати Україну для людей виявилися черговим передвиборним міфом та, м'яко кажучи, не зовсім правдою. Відверта демагогія викликала в суспільстві шок та непорозуміння, особливо в прихильників та симпатиків регіонального розвитку країни. Їх звичка вирішувати проблеми, ігноруючи думку громадян та світової спільноти, покликала на майдани тисячі тих, хто ще вчора голосували за їх обіцянки, а нині невдоволені прийняттям Податкового кодексу. Він поставить хрест на існуванні малого та середнього бізнесу, що протягом багатьом років виживав, як міг, в умовах руйнації економіки, не вимагаючи від держави ніяких преференцій, тільки б не заважали. Без засобів до існування можуть залишитися сотні тисяч громадян, що у складних економічних реаліях змогли реалізувати себе в умовах, що створили їм можновладці, і нині досягнуте власними зусиллями буде знищено і багатолітня праця виявиться нікому не потрібною. Бездумна економічна політика бездіяльними зусиллями багатьох урядів привела країну до руїни, де знищено власне виробництво, коли більшість товарів завозиться з-за кордону. Така схема збагачення вигідна тим, що контролювали імпорт, коли контрабанда заполонила більшість торгових точок, і хто б не розпочинав з нею боротьбу, результат, на жаль, відомий усім. І хоч більшість тіньових коштів знаходиться у газовій та нафтовій сферах, влада розпочала боротьбу із тими, хто заробляє, стоячи в мороз і спеку на ринках, а не з тими, хто працює із Кіпру та інших офшорів, проводячи більшість часу на найпрестижніших курортах світу. Регіонали, які довгий час з усіх сил критикували попередній уряд за співпрацю з МВФ, самі все більше підсідають на його кредитну голку. Всі реформи від МВФ направлені не на розвиток економіки та покращення життя громадян, а на те, щоб повернути з кожним днем зростаючі кредити з відсотками. Україна вийшла на одне із перших місць по кількості кредитів і як їх повертати, поки що ніхто не знає, але зрозуміло одне — це буде за рахунок погіршення життя громадян. Бажання «закрутити гайки» підприємцям, які давно вже виживають самостійно, і за їх кошти вирішити проблеми країни нічого доброго не обіцяє ні підприємцям, ні громадянам, які в чергове постраждають від підвищення цін. Не вони контролюють основні фінансові потоки, а крупні олігархи, які привели до влади команду регіоналів і нині контролюють більшість рішень, що приймаються у кабінетах на Банковій та Грушевського. Вони диктують умови тим, хто зараз намагається «підстригати» малий та середній бізнес, і акції протесту направлені на збереження потенціалу цього класу, найбільш організованого та незалежного. В його протистоянні з владою може вирішитися багато проблем, пов'язаних з майбутнім країни. Нова влада, і не тільки, топчеться по малих і середніх підприємцях. Поза її увагою залишається більшість українських цінностей. Байдужа позиція до вшанування мільйонних жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років стала однією з ознак нової влади. І тільки під тиском на президентський сайт повернулася рубрика «Голодомор». Лише активна громадська позиція та людська пам'ять українців не дає новій владі ігнорувати безневинні мільйонні жертви голодомору-геноциду. Більшості власників владних кабінетів трагедія українців зовсім не болить і є їм чужою, тому й намагаються вони руйнувати те, що було здобуто за 20 років української незалежності у відродженні історичної пам'яті нашого народу. Їх лякає відродження історичної справедливості до українців. Заяви, що звучать із вуст багатьох нинішніх можновладців, важко собі уявити в будь-якій демократичній країні. Можливо, скоро багатьох ми не побачимо у владних кабінетах, бо не можна так принижувати українське суспільство, ігноруючи одну з найбільших його трагедій. Нинішні дії влади щодо розкуркулення середнього класу на догоду олігархам-буржуїнам можуть привести до чергової трагедії, коли мільйони людей залишаються без засобів для існування, і не дай Боже прокрутитись українській історії назад. Трагічна українська історія застерігає владу від повторення помилок, що ми вже не один раз переживали. Виборена на майдані свобода дала можливість багатьом відчути себе громадянами демократичної країни та повернутись у владні кабінети Партії регіонів, і нині не можна руйнувати ті надбання. Але не для всіх вони залишаються цінністю. Тому ми продовжуємо рух по спіралі, намагаємося повернутись у темне минуле. І поки ми будемо рухатись узад-уперед, то ще довго залишатимемося у невизначеному сьогоденні.