Мороз, сніг та хурделиці нарешті відчули себе повноправними господарями на теренах нашої країни, відтіснивши таке любе і бажане багатьом тепло. Природні зміни мало вплинули на розбурхане неприємними новаціями регіоналів суспільне життя — прийняття Податкового кодексу, на черзі житловий та інші. Президент, нарешті, втілив у життя перші обіцяні реформи, провівши бліц-криг з урізання чиновницького апарату Кабінету Міністрів. Одні кажуть на 50%, інші — на 30%.

Єдності в оцінці вдіяного немає навіть серед організаторів реформи, тому і цифри звучать різні, як і оцінки проведених скорочень. Реформа була підготовлена в кращих традиціях конспірології декількома чиновниками з Банкової, тому сам глава Кабінету Міністрів про неї довідався одним із останніх. Скоротили, як завжди, чиновників, а не функції та обов'язки, тому не буде великою дивиною, що зовсім скоро штат чиновників лише розшириться за рахунок своїх людей із Донецька. Власне, запобіжників від нарощування чисельності скороченого апарату не передбачено. Хоч необхідність реформування управлінських функцій назріла давно, бо країна вже не один рік живе в реаліях, далеких від закладених у часи розвиненого соціалізму, а структура управління залишається, як і була. Хоча Президент вимагає скорочень не тільки Кабінету Міністрів, але й у держадміністраціях, структура яких не змінювалась з часів СРСР. Досить лише глянути у телефонний довідник, щоб пересвідчитись: ми продовжуємо жити у старій управлінській системі координат, хоч життя наше змінилось дуже різко, як і структура економічних та соціальних відносин. Бо давно немає тої промисловості з її виробничими потужностями, що мала країна та регіони, а чиновницький апарат лише зріс у декілька разів і все більше переймається бумажними звітами і виступає, швидше, тормозом, ніж помічником та натхненником добрих суспільних справ. На жаль, знову зробили, як завжди. Замість того, щоб упорядкувати функції і навести лад у роботі державної машини, підвищивши її ефективність та зменшивши дублювання, зробили найпростіше — об'єднали та скоротили чиновників. Однак коли в одному місці кількість чиновників зменшують, то в Адміністрації Президента їх чисельність зростає після скорочень, що відбулися з приходом нової команди на Банкову. В Адміністрації Президента формується ще один паралельний уряд із функціями Кабінету Міністрів, і це, як ми неодноразово бачили, нічим добрим не закінчується, а породжує лише протистояння та непорозуміння. Однозначно реорганізація дозволила Президенту зміцнити свою вертикаль влади і збалансувати противаги у своїй команді та викинути вже непотрібних попутників — комуністів та литвинівців. Економічний ефект від реформи бачимо в новому бюджеті, де на діяльність Президента виділено 2,44 млрд. грн., що на 400 млн. більше, ніж минулого року. І ця сума стала більшою, ніж утримування адміністрації президента в сусідній Росії, хоч їх і нашу потужності не зрівняти. На утримання уряду виділено, як і в минулому році, 311 млн. грн., і це незважаючи на так звані скорочення та реформи. Проведення скорочень у виконавчих структурах влади поки не дає цілісної картини діяльності структур у нових реаліях. Складається враження, що відбувається воно не ради змін, а за вказівкою МВФ — структури, що давала в борг минулій владі і змушена давати нині, щоб не втратити свої гроші. А далі дії МВФ зрозумілі: потрібно максимально скоротити витрати в країні, щоб вона могла повертати надані кредити з прибутком. Годі й сподіватись на реформи, коли вони відбуваються під тиском та малоусвідомлено, починаючи від скорочення чиновницького апарату до підвищення пенсійного віку. Сівши на голку запозичень, країна практично припинила виробляти власний продукт і все більше занепадає, бо значна частина отриманих коштів розкрадається і найбільше в будівництві. Вкладені у дороги та стадіони кошти в рази перевищують їх вартість за кордоном. Нині в бюджеті на будівництво доріг закладено 11 млрд. грн., з них 6 млрд. грн. необхідно повернути кредиторам, але хто і де бачив у нас якісні дороги, на які потрачені кошти? Їх як не було, так і нема, незалежно від того, хто править у владі. За вартість стадіонів до Євро-2012 годі й говорити — вона не лізе в жодні ворота. Складається враження, що це не більше ніж кормушка для привладних олігархів. І тоді, коли близько 14 мільйонів українців перебиваються як можуть, декілька олігархічних сімей, контролюючи все і скрізь, жирують. Тим часом добігають кінця терміни експлуатації інфраструктури, збудованої за радянських часів. Але кроків по її відновленню не видно, можливо, влада не розуміє, що неможливо все це експлуатувати 50 років, якщо гарантійний темін — 25. Приклад з атомними електростанціями, і це в країні, що пережила Чорнобиль. От і не вір про граблі, на які ми наступаємо знову і знову. Так вийшло і з врученням Нобелівської премії миру. Намагаючись угодити Китаю, що обіцяв інвестиції, правда, не за так, а з вигодою для себе, нарвались на скандал. То ми неїхали, то їхали, а врешті-решт, зганьбившись, взяли участь, понуривши голову, втративши там і там. На ті ж граблі наступає влада, продовжуючи водити на допити тих, хто у ній нині не представлений, і зовсім не бачить, як розтягуються державні кошти. Щоб прикрити це від очей громадськості, триває наступ на свободу слова. Звичними стали затримання та виклики на допити журналістів, а в адміністративному суді намагаються позбавити частот «5 канал» та TVI, на захист яких витупив Європейський парламент, але і тут влада робить вигляд, що нічого не відбувається.