Інформаційний витік у WikiLeaks — безсумнівно є дипломатичною катастрофою, що вже увійшла в історію. Удар «нижче пояса» такої сили завдав би шкоди будь-якій державі, тим більше — коли йдеться про одного з глобальних гравців, котрим є Сполучені Штати.

Більше того, подібно «ефекту доміно», рикошетом цей удар пройшовся й по інших державах, чию конфіденційну інформацію було оприлюднено з депеш американських дипломатів широкому загалу та поставило багатьох світових лідерів у делікатне становище. При цьому цікаво спостерігати, як деякі з них відверто тішаться неочікуваному піару, в той час як інші нервово намагаються зберегти «хорошу міну при поганій грі. Своє враження щодо цієї історії хотів би висловити з позиції кадрового дипломата, який пропрацював на дипломатичній службі більше 25 років. Варто наголосити, що оприлюднена інформація збиралася американськими дипломатами у законний спосіб і не є викривальною, сенсаційною і глобальною за своєю важливістю. Це не є розвідувальні дані, які здобуваються посольствами різних країн, у тому числі й Україною. Тому в даному випадку мова йде лише про верхівку інформаційного айсберга. У цій ситуації питання полягає в тому, кому це було вигідно і чи взагалі це не є збігом випадковостей, які в наш високотехнологічний вік привели до небажаного результату для США. Відповідь на нього поки ще ніхто не має. Але з цього випадку необхідно зробити низку важливих висновків. По-перше, у наш час інформація є не лише важливим ресурсом, але й зброєю. І ця зброя може завдати державі шкоди ані трохи не меншої, аніж ракетні війська чи авіація. Як з'ясувалось, навіть найпотужніші держави світу вразливі, коли йдеться про вторгнення в їхні інформаційній мережі та викрадення таємної інформації, загрозливої для безпеки держави. Не дивно, що нова Стратегічна концепція НАТО, затверджена минулого місяця у Лісабоні, включила кібернетичні атаки, які можуть спричинити вторгнення до інформаційних ресурсів держав і організацій, до переліку головних загроз нового часу. Цікаво те, що прогалину в інформаційні йбезпеці Сполучених Штатів щодо цього скандалу було виявлено не в Державному департаменті, який є міністерством закордонних справ США, а в їхньому міністерстві оборони. Механізм, що існує в США стосовно передачі телеграм з посольств до Пентагону, дав збій, і через цю одну ненадійну ланку стався витік. Таким чином, через втручання американського військовослужбовця найнижчого рівня вся система не витримала «дитячої перевірки на інформаційну безпеку. По-друге, з оприлюднених документів ми бачимо, що американські дипломати, незважаючи на численні закиди з боку різноманітних тоталітарних режимів та лівих організацій, завжди діяли у межах своїх повноважень, не порушуючи жодного пункту Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. Інформація, передана ними, була зібрана виключно законними методами. В свою чергу, держави, в яких оприлюднено цю інформацію, грубо порушили не лише Віденську конвенцію, але й елементарні етичні норми. Їх можна було б зрозуміти, якби в документах містилась інформація про порушення прав людини, втручання у внутрішні справи незалежних держав і таке інше — чого в діях дипломатичних співробітників США не мало місця. Тому ми маємо справу зі звичайним інформаційним хуліганством, котре нагадує дії підлітків, які взялися розбирати знайдену воєнну міну просто на шкільному подвір'ї. Як і підлітки, ці особи анітрохи не задумуються ані про практичну користь від своїх дій, ані про негативні наслідки для міжнародної політики. Чого тільки коштує інформація з сайту WikiLeaks, який оприлюднив телеграму Держдепу США, у якій перелічені стратегічні (!) об'єкти, терористична атака на які може зачепити інтереси американської національної безпеки! Список датований 2009 роком. У переліку — об'єкти енергетики, ядерні реактори, дамби, транспортні системи і багато інших структур. Навіть більше, у телеграмі також йшлося про Ормузську протоку, яка була об'єктом танкерної війни між Іраном та Іраком у1980-му. Ізраїльський військовий завод компанії «Рафаэль» теж у списку. Таким чином, завдяки WikiLeaks терористи отримали детальний перелік потенційних мішеней у всьому світі. По-третє, власне, вплив на міжнародну політику. Навряд чи це може призвести до міжнародних катаклізмів, на стан війни та миру між державами, та й загалом на міжнародні відносини. Хоча, безсумнівно, основні події тут відбуватимуться не на очах широкої громадськості. Звісно, буде (вже є!) низка гучних популістських заяв, спричинених інформацією з WikiLeaks, проте основний наслідок — це конкретні практичні висновки, котрі зробили політичні діячі з «розкритих карт» американської дипломатії. Рівень довіри до безпеки інформації, яку отримують з різних джерел США, значно впав. Це зменшить можливості дипломатичної служби США по збору інформації законним шляхом. На мою думку, основним висновком з цієї історії є те, що кожен сучасний політик повинен усвідомлювати: в інформаційному світі «шила не втаїш», адже твої негідні дії завжди будуть викриті для публічного огляду. Зрештою, найкраща оборона перед інформаційними диверсіями — щоб твої слова ніколи не розходилися з вчинками.