Виступ голови Народного Руху України на Всеукраїнських зборах депутатів місцевих рад від НРУ (18 грудня 2010 року, м. Київ)

Шановні учасники Всеукраїнських зборів! Нарешті «виборча лихоманка» позаду і ми можемо з холодним розумом провести аналіз наших дій, успіхів, помилок і обговорити плани на майбутнє. Політична Рада НРУ, провівши попередній аналіз виборчої кампанії, дійшла висновку щодо необхідності запровадження нового формату роботи у нашій партії. Мова йде про проведення зборів-семінару для депутатів різних рівнів від НРУ. Цей формат надасть можливість не тільки проаналізувати результати місцевих виборів, але ми матимемо змогу поділитися досвідом проведення виборчої кампанії та проаналізувати статус депутатів місцевих рад. Також сьогодні ми подискутуємо щодо ефективності використання статусу депутата місцевої ради, що в теперішніх умовах набуває неабиякого значення. Всі ви розумієте, в якому середовищі рухівським депутатам доведеться працювати протягом наступних років. Разом з тим, темою наших зборів також стане співпраця із засобами масової інформації, з чим у нас — рухівців, відверто кажучи, є проблеми. В той же час, якщо дієва комунікація зі ЗМІ є однією із важливих ланок успішної діяльності депутата-рухівця, то внутрішньопартійний зв'язок між обранцями має не менший пріоритет. Отже, у зв'язку із цим будуть озвучені наші пропозиції щодо комунікації між депутатами місцевих рад. Але, перш за все, я пропоную всім нам озирнутися і подивитися на сучасну політичну ситуацію як в Україні, так і в світі. Після проведених місцевих виборів, на жаль, мусимо констатувати, що демократичні сили втратили не лише владу в державі загалом, а й на місцях майже повсюдно. Те, про що попереджав Народний Рух, відбулося. Де-факто була утворена чітка вертикаль влади, підконтрольна Президенту. Фактично місцеве самоврядування у його прямому сенсі в Україні майже ліквідоване. Демократичні сили, які попри «драконівські передвиборні правила і адміністративний ресурс, змогли провести своїх депутатів до рад різних рівнів, а також одержати перемогу на виборах голів у містах, селищах і селах, сьогодні залишаються «білою вороною» у системі, що контролюється командою Януковича. Прикро, але антидемократичні, неукраїнські сили монополізували владні кабінети всіх рівнів. А отже — політика в них продукується відповідна. Тільки у трьох обласних радах Галичини Партія регіонів не входить до більшості. В усіх інших вона або самостійно, або через підконтрольні їй маріонеткові партії контролює ситуацію і керує місцевим самоврядуванням. Ця влада вирішила винищити будь-який можливий спротив не лише з боку своїх політичних опонентів. Вона, як і більшовицька попередниця, фактично займається розкуркуленням матеріально і психологічно незалежного прошарку — малих підприємців. Малий та середній бізнес опинився під економічним прицілом уряду Азарова. Втім уже сьогодні стає зрозуміло, що це не єдина ціль. Проекти Житлового, Трудового кодексів, пенсійна реформа, які розроблені владою, за своєю суттю є не менш скандальними. І тут вже не йде питання про непопулярні реформи. Це не реформи. Таке враження, що відповідні дії влади направлені лише на те, аби відтворити номенклатуру в її первісному — радянському розумінні. Очевидно, нинішня влада бажає знищити опозицію на всіх рівнях. Команда Януковича ліквідувала представництво опозиції в таких державних установах як Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, скасувала День опозиції у парламенті, не дала змоги представникам від опозиції отримати посади керівників Бюджетного і Регламентного комітетів у Верховній Раді. Загалом поняття «опозиція» ліквідовано в українському законодавстві. Причому влада посилається на те, що в Основному законі відсутня будь-яка згадка про опозицію. Нинішня влада взяла курс на фактичне знищення своїх політичних опонентів через застосування каральних органів і порушення надуманих кримінальних справ. Якщо до недавнього часу влада «зачищала» і била по всіх політиках, які складають найближче оточення лідера партії «Батьківщина» Ю. Тимошенко, то сьогодні під прицілом влади стала сама екс-Прем'єр-міністр України. За намаганням приписати Ю. Тимошенко неіснуючі звинувачення і бажаючи зробити її «невиїзною», влада домагається одного — почепити на неї надумані звинувачення і у такий спосіб залишити її поза виборчим процесом на виборах народних депутатів України. Також, думаю, що ви всі знаєте про те, що влада чинила атаку на членів уряду Тимошенко і серед них — на нашого побратима Василя Куйбіду. Суд він виграв. Він довів, що не має жодних підстав для звинувачень в корупційних діях. Але СБУ в особі її Голови В. Хорошковського намагається фактично змінити рішення суду стосовно В. Куйбіди і вони планують подавати апеляцію. У парламенті започатковані методи, які більше нагадують бандитські розбори початку 90-х років. Побиття депутатів від БЮТ у парламентській залі на цьому тижні у четвер під покровом ночі, коли було спеціально вимкнено світло, а державна охорона примусово вивела представників ЗМІ з парламенту, є нечуваним за всю історію незалежної України. Депутати від Партії регіонів діяли, як бандити, і в черговий раз проявили свою справжню кримінальну сутність. Як ситуація в парламенті, так і останні місцеві вибори показали, що влада гратиме з правилами, а не за правилами. Маніпуляції з обласними партійними організаціями від опозиції, з членами комісій та навіть з номерами кандидатів у списку принесли Партії регіонів більшість у багатьох місцевих радах. На це працювало як виборче законодавство, яке вже на початку встановлювало нерівні умови для всіх суб'єктів виборчого процесу, так і адміністративний ресурс, який займався питанням перемоги Партії регіонів, повсюдно розміщених у виборчому бюлетені під №1. Іронічно було спостерігати, коли вже після виборчої кампанії Президент вказував на недоліки відповідного закону про вибори, а також створив робочу групу виключно із представників влади з метою розробки Виборчого кодексу. Загалом, можна зробити однозначний висновок, що відбулися вибори, які не відповідають демократичним стандартам і містили фальсифікації. На жаль, підсумком цих виборів стало також те, що демократичні сили в більшості областей втратили своє вагоме представництво. Звичайно, тут зіграла і заборона участі блоків у виборах. Однак цією забороною регіонали просто використали головну проблему представників національно-демократичного табору — роз'єднаність. Це разом із іншими факторами: невдале ведення кампанії, втрата довіри власного виборця, зрада частини соратників тощо, стали головними чинниками програшу демократичних сил. Свою роль відіграла взаємна боротьба, що була направлена фактично на самознищення демократичних сил, коли кілька або й кільканадцять кандидатів зі схожими позиціями, але із незмірними амбіціями розсіювали голоси виборців. У той же час, з мінімальним відривом проходив той, хто зумів зорганізувати свої голоси за рахунок, наприклад, адміністративного ресурсу. Ситуація в Україні із обмеженням свободи слова, проведенням недемократичних виборів, створенням авторитарної системи влади не могла залишитися непоміченою і міжнародним співтовариством. Хоча варто відверто сказати, що європейські інституції подекуди навіть до сьогодні демонструють певну інерційність щодо оцінки внутрішньополітичної ситуації в Україні. Разом з тим, потрібно зауважити, що як Європейський парламент, ПАРЄ, так і інституції США дуже критично налаштовані щодо згортання демократії в Україні. Найбільш послідовним у цьому плані виступає Європейська Народна Партія, яка є найбільшою у ЄС і до сім'ї якої належить Народний Рух України. Політичні оцінки з боку ЄНП є об'єктивними, справедливими, але найголовніше — оперативними. ЄНП реагує тоді, коли це потрібно, а не тоді, коли реакція є вкрай запізнілою. Прикладом оперативної реакції з боку ЄНП є хоча б заява на останньому саміті ЄНП минулого четверга щодо згортання демократії та політичних переслідувань в Україні. Якщо охарактеризувати поведінку нинішньої влади на міжнародній арені, то вона виглядає приблизно так: їздить у Брюссель практикувати риторику, а в Москву — приймати рішення, точніше — виконувати забаганки Кремля. Настільки швидкими темпами Україна не здавала свої національні інтереси перед Москвою ще ніколи, навіть у часи фактичної міжнародної ізоляції за часів Кучми. Складається таке враження, що скоро в України вже не залишиться жодного «козиря» у переговорах з Росією. Але знаючи не зі слів роботу російської сторони, можу однозначно сказати, що чим слабша позиція України по відстоюванню своїх інтересів, тим сильніші апетити у Москви. Причому здача національних інтересів з боку України стосується не тільки економічної складової. Це стосується і гуманітарної сфері, й інформаційної політики, і церковних питань. Повертаючись до внутрішньополітичної ситуації, хотів би зосередити увагу на результатах місцевих виборів для НРУ. На цих виборах ми отримали результат удвічі менший, ніж у 2006 році, але в той же час, цей результат став другим найкращим результатом за всі роки відновленої державної Незалежності України, який отримав НРУ. Кількість наших представників у радах різних рівнів становить 2525 депутатів. Без сумніву, ця виборча кампанія була непростою. В той же час потрібно зазначити, що Рух вперше з 1999 року виступав самостійним суб'єктом виборчого процесу, тому ці вибори стали в хорошому розумінні «струсом» для партії. Хтось показав непоганий стан готовності, хтось своєю бездіяльністю фактично завалив вибори. Про це докладніше розповість Вячеслав Коваль у своїй доповіді. Втім, хочу зазначити, що наші результати продемонстрували, що є великий потенціал, який можна і потрібно реалізувати. Вже побіжний аналіз депутатського корпусу продемонстрував, що 91,4% депутатів від НРУ мають вищу освіту. Майже 20% серед депутатського складу становлять молоді депутати віком до 35 років. На мою думку, це — замало. Повертаючись до результатів місцевих виборів для Української держави, хотів би зазначити, що ми пожинаємо наслідки років після Помаранчевої революції, багато часу яких було витрачено на суперечки. Нерозуміння високого ступеня відповідальності, який був покладений українським народом на демократичні сили і, в першу чергу, на Президента Ющенка, відчуття того, що вони керуватимуть Україною вічно, їх бажання монополії на мораль і на право повчати інших, тільки зашкодила українській справі. Але, навіть розуміючи складну ситуацію, ми не маємо права складати руки. Потрібна дія. Ефективна дія! Тільки низка таких дій може виправити невтішний стан справ, який є сьогодні. Політична сила не має майбутнього, якщо діє лише ситуативно і не планує свою подальшу діяльність. Незабаром — парламентські вибори, причому точна дата їх проведення невідома. Існують дві можливі дати виборів — остання неділя березня 2011 року, або осінь 2012-го. Перед нашою партією постає складне запитання — як ми будемо іти на них? Очевидно, що це питання неоднозначне і потребує детального аналізу. Втім, на сьогодні, можна сказати твердо: успіх матиме лише та політична партія, яка є сильною і приймає участь у виборах. Ми повинні готуватися до самостійної участі у виборах. Рухівці мають розвивати організації на місцях, поширювати нашу ідею серед населення шляхом продуманої агітаційної роботи. І в цьому контексті багато залежить від щоденної роботи депутатів місцевих рад. Практично реалізована конкретна справа на місці, що множиться Україною, набагато більше важить, ніж тисячі біг-бордів з посмішками політиків і проектів-одноденок. У той же час, треба усвідомлювати, що без єднання демократичних сил ми не забезпечимо загальної перемоги. Демократичний табір розколотий і з цим треба щось робити. Народний Рух ніколи не відкидав об'єднання всіх демократичних сил. Більше того, саме наша політична сила завжди ініціювала і ініціюватиме таке об'єднання — починаючи з кінця 80-х років минулого століття і до сьогодні. Втім стверджувати сьогодні про блискавичне об'єднання неможливо. З цього приводу вчора Центральний Провід прийняв заяву до всіх демократичних сил, яка містить заклик до об'єднання. Також прийнято рішення доручити і уповноважити голову НРУ і його заступників на проведення консультацій з усіма демократичними силами, з якими ми співпрацювали багато років. На нашу подальшу стратегію і тактику впливатиме зміна виборчого законодавства. Виходячи з досвіду минулих років, вигравала та політична сила, яка могла швидше за інших призвичаїтись до нових умов. На сьогодні невідомо, за якою виборчою системою відбуватимуться вибори. Велика вірогідність того, що «регіонали» скопіюють успішний для них досвід проведення місцевих виборів і Верховна Рада VII скликання буде сформована за змішаною системою. Втім, можливі і сюрпризи. Наприклад, існує пропозиція щодо виключно мажоритарної системи. Виникає також питання щодо допуску на вибори блоків політичних партій, а також підняття прохідного бар'єру. Фінального ж рішення не мають і самі «регіонали»: одна частина в парті влади прагне жорсткої пропорційної системи закритих списків з високим прохідним бар'єром, інші — змішаної виборчої системи, з добиранням більшості за рахунок мажоритарників, що уже пройшло апробування на місцевих виборах. За теперішньої влади можна прогнозувати ще одну проблему. Уже зараз перед нами постає питання захисту нашого членства від тиску. Ми вже бачили під час виборчої кампанії масовий примусовий вступ вчителів, лікарів, робітників до Партії регіонів. Вважаю, що ця тенденція тільки посилиться. Особливо сильно тиск відчуєте ви, депутати місцевих рад, ті, кому довіряють люди. Закликаю вас, не мовчіть. Оприлюднюйте такі факти тиску. Ми повинні робити кожен факт тиску на вас максимально публічним, а ви повинні відчувати себе захищеними. Разом з тим, хочу наголосити, що сьогодні у Русі є проблема налагодження якісного зв'язку з «четвертою владою», тобто ЗМІ. Публічність і максимальна робота з пресою має стати пріоритетом на кожному рівні нашої дії — від місцевого рівня до Верховної Ради. Контакти з пресою, організація якісних медіа-подій повинні стати пріоритетом для кожного депутата від Руху. В той же час, ця медіа-подія не повинна бути штучною, а має відповідати реальним крокам і планам. Плануючи сьогоднішній захід, ми виходили з того, що саме на місцях формується кадровий резерв, з якого виростуть майбутні українські лідери. Тому хочу наголосити, що керівництво покладає дуже великі сподівання на ефективну роботу кожного депутата місцевої ради від Народного Руху України. Ми повинні мати сильну партію перед початком парламентських виборів. І ми маємо основу для такої сили. Кожен з вас отримав перемогу на своєму окрузі або зробив достатньо, щоб Народний Рух пройшов списком. Вам довіряють люди, за вами — досвід, за вами — час, котрий ви присвятили служінню українській громаді і українським інтересам. Тут, у залі, сидять переможці. До нових перемог! Слава Україні!