Нині дуже мало сімей, які б складалися більше ніж з чотирьох осіб. У селі Михайло-Ларине Жовтневого району лише дві багатодітні родини. Серед них — сім'я Івкових.

Берегинею родинного затишку є мати, Марія Василівна. А головою сім'ї по праву вважається батько — Олександр Степанович, завжди стриманий, рішучий та справедливий.

Мати-героїня народилася 10 березня 1952 року. «Того дня, — каже Марія Василівна, — випав дуже великий сніг, засипало так, що й вікон не видно було. Такий знак у нашому краю на велике багатство. Моїм багатством виявилися всі мої діти. У мене їх тринадцятеро».

...Батьки щоранку прокидаються разом зі сходом сонця і починають клопотатися по господарству. А воно чималеньке: і птиця вдома є, і корова, і кролі. Та й нагодувати всіх — справа не з легких для господині. Тому на допомогу завжди прийдуть доньки — працьовиті, слухняні, та сини — мужні, завзяті. Хлопців у батьків шестеро: Віталій, Віктор, Володимир, Микола, Євген та Анатолій. Усі пройшли строкову службу в українській армії, отримали освіту і працюють за професіями. Дівчат — семеро: Катерина, Людмила, Тетяна та Ірина теж здобули професїї, Надія навчається у спортивній школі міста Миколаєва. Лише Марію та Ольгу кожного ранку мати проводжає до школи і зустрічає після уроків, знаючи, що дівчатка порадують лише гарними оцінками. Бо майже всі діти в сім'ї Івкових — відмінники. Більше сорока шкільних грамот зберігається у матері на столі.

Мати сама готувала своїх дітей до школи: сама вчила їх читати, писати. Не хотіла, щоб її діти були тягарем для вчителів. Та й виховання всіх дітей брала лише на себе. Як каже про себе Марія Василівна, єдина достойна риса її характеру — це відповідальнісь. Вона постійно відчуває відповідальність за когось. У дитинстві — за менших братів, згодом — за дітей.

А тепер і в батьків є міцна опора в їх немолоді вже роки. Їхні діти обирали різні професії, та такі, які б знадобились удома. Тому в батьків є «власні і медсестра, і електрик, і будівельник, і швея, і соціальний працівник, і вчитель, і навіть капітан міліції.

Найменша дитина в сім'ї — це Ольга. Проте домашньої роботи вона не цурається. Дівчина завзята, розумна, активна. В цьому навчальному році вона зайняла перше місце в шкільному конкурсі «Міс Осінь». Споряджатися до свята допомагала майже вся родина: готували святкову сукню, страву та осінню композицію. І головне, всі вболівали за найменшу дитину в сім'ї.

Родина Івкових дружня, працьовита. Вони покладаються без жодного сумніву один на одного. Бо знають, що лише родина підтримає в скрутну хвилину.

Державних виплат сім'я вже давно не отримує, адже діти вже виросли. Тому самотужки долає фінансові негаразди. Вони, ніби бджілки, ніколи не сидять без діла. І тому в них і оселя охайна, і на подвір'ї роботі не дадуть залежатись.

Сім'я рідко хворіє. Марія Василівна прихильник домашнього лікування. Долає будь-які хвороби з допомогою лікарських трав, які з дітьми вона заготовляє з весни і до пізньої осені. Тому будь-яким хворобам може самотужки дати відсіч.

Марія Василівна має великий авторитет серед батьків та вчителів школи, через це була обрана головою шкільного батьківського комітету, балотувалась у депутати сільської ради. Завжди дружня, доброзичлива та люб'язна, обов'язково прийде на допомогу сусідам. Лише така жінка може виховати таких гарних, порядних дітей.

Хочеться побажати Марії Василівні міцного здоров'я, витримки, сімейного благополуччя. Щоб і надалі діти та чоловік любили свою матір та дружину. Цінували і пам'ятали про те, як нелегко приділяти кожному час, створити родинне тепло та затишок. А головне, щоб діти не забували, що батьки подарували їм найцінніше — життя.