Як заявляє нинішня влада, останні роки в Україні все було надзвичайно погано — вочевидь, дуже погано було і в ті 4 роки, коли Віктор Янукович був прем'єр-міністром, та в ті 16 років, коли Микола Азаров писав бюджети України.

Напевно, так воно і є. Проте влада мовчить про те, що сама умудрилася наробити. Коментуючи необхідність пенсійної реформи, Президент Віктор Янукович зазначив: «Сьогодні кількість пенсіонерів зростає, кількість працюючих людей скорочується. Якщо ця динаміка буде продовжуватися далі, то куди ми прийдемо?». Питання до влади: як же може тривати «ця динаміка»? А як же 50 мільйонів українців у 2020 році, обіцяних Президентом у його виборчій програмі? Тож навіть у Президента немає жодних сподівань на виконання власних передвиборних обіцянок... Тим часом, згідно з експрес-випуском Державного комітету статистики, у 2010 році вперше з 2005-го зафіксовано падіння народжуваності і тенденція до наростання спаду населення. За перші 11 місяців 2010 року в Україні народилися 456,9 тисячі немовлят, що на 14,5 тисячі менше, ніж у 2009 році, а показник природного спаду населення зріс з 172,6 тисячі у 2009 році до 181,5 тисячі у 2010-му. Віктор Янукович у своїй офіційній передвиборній програмі обіцяв зростання населення України до 50 мільйонів до 2020 року. А в реальності замість обіцяного зростання на 500 тисяч на рік країна отримала падіння населення на майже 200 тисяч. У глобальному рейтингу конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму 2010-2011, Україна спустилася на сім позицій порівняно з минулим роком і опинилася на 89-му місці серед 139 країн світу між Албанією і Гамбією. У 2010-му Україна посіла 164 місце в рейтингу економічних свобод Herіtage Foundatіon та газети Wall Street Journal серед 179 країн світу, опустившись на 2 позиції порівняно з минулим роком. Головна причина — корупція. За даними Всесвітнього банку і International Finance Corporation, у 2010 за легкістю ведення бізнесу Україна виявилася на передостанньому місці в СНД після Узбекистану. Покращення ділового клімату за підсумками цього року демонструють усі країни Східної Європи — від Чехії і Угорщини до Румунії. Єдиний виняток — Україна. Індекс інвестиційної привабливості, оприлюднений Європейською бізнес асоціацією» (EBA), показав погіршення оцінок бізнесом інвестиційного клімату в Україні. За підсумками III кварталу цього року індекс знизився з 3,25 до 3,2 бала (за 5-бальною шкалою). Оцінка поточного інвестиційного клімату знизилася з 3,8 до 3,6 бала. За даними Світового банку, за простотою процедури сплати податків Україна перебуває на 181-му місці з 183. Світовий банк визнав неефективним щойно ухвалений Податковий кодекс за збереження надскладної системи адміністрування податків, ускладнення сплати ПДВ, тиск на експортерів продукції сільського господарства, що стримуватиме розвиток цієї галузі. Кількість платежів бізнесменів до бюджету, за даними Світового банку, є найбільшою в світі — 135 (183 місце з 183). Між тим, приміром, у Швеції є 2 податкових платежі, у Норвегії — 4, у Сінгапурі — 5. Розрекламована владою «податкова реформа» залишила після себе одне запитання: навіщо це все було городити, псувати нерви бізнесу, для якого, як відомо, потрібна тиша? За офіційними даними Держкомстату України, за перше півріччя цього року злочинність зросла на 28,2% з тяжких і особливо тяжких злочинів, які завжди реєструвалися, тож цей факт не можна списати на хиби попередньої статистики. За попередніми даними Державного казначейства, чисте зростання держборгу становило 81,2 мільярда гривень, або близько 25% від усього обсягу боргу. 2010 рік став роком одного з найстрімкіших зростань державного боргу в історії України. Країна підійшла до критичного рівня державного боргу — 42% від ВВП. За даними Рахункової палати, розмір прожиткового мінімуму (і всі соціальні виплати, прив'язані до нього) збільшився з 1 січня до 31 грудня на 2,2%, проте з урахуванням індексу споживчих цін знизився на 7,2%. Але хто повірить, що в Україні за цей час було 9,4%, а не, приміром, 40% інфляції по базових для населення групах товарів? Микола Азаров ще на початку року заявив, що Україна має збільшити видобуток власних енергоносіїв. Тим часом, нафтогазовидобувні підприємства в 2010 році скоротили видобуток газу на 5,3%, порівняно з 2009 роком, а нафти і газового конденсату — на 10,3%. Нині влада хвалиться, що зростання економіки за підсумками 2010-го було на рівні 4,0%. Але при цьому не говорить про те, що зростання світової економіки у 2010 році, за даними Світового банку, було практично таким же — 3,9%. А зростання економіки країн, що розвиваються і на які Україна природним чином повинна рівнятися, становило у 2010-му — 7%. Тобто економіка України росте майже в два рази повільніше, ніж зростають співмірні країни. І це при тому, що падіння України в попередньому році було чи не найглибшим, і нині просто фіксується «ефект відскоку». Власне, різниця між 7 і 4 і є приблизним наслідком «корупційного податку». За такою траєкторією Україна йде не до двадцятки найрозвиненіших держав, як це обіцяв Янукович у своїй програмі, а, в кращому разі, до двадцятки найрозвиненіших держав Африки. Нещодавно голова Донецької облдержадміністрації Анатолій Близнюк рекомендував жителям України в наступному році «ще жорсткіше підтягнути пояси». «Оскільки за п`ять років, за принципом класика марксизму-ленінізму — «крок вперед і три назад» — було зроблено п`ять кроків назад за час тієї президентської влади», — зазначив Близнюк. Крім того, Близнюк підкреслив, що «2011 рік — це рік, коли, додатково до всього іншого, вже треба буде починати віддавати борги, які нагребли раніше». І це при тому, що пік народного споживання в Україні припав на 2006-2008 роки, до такого рівня країна «з затягнутими пасками» буде йти ще довго і навряд чи дійде при цій владі. Як кажуть, поки не настане завтра, не зрозумієш, як тобі було добре вчора. А нині влада говорить про світле майбутнє. Цікаво, а де вона «заникала» світле сьогодні? Ось як, наприклад, влада «затягнула паски» сама. У бюджеті-2011 витрати Президента збільшено на 40,9%, Генпрокуратури на 77,8%, витрати на утримання резиденцій, ведення мисливського господарства — на 50,5%, утримання санаторно-курортних закладів збільшено — на 82%, поліклінічне обслуговування депутатів, керівників — на 20%, стаціонарне медичне обслуговування депутатів, керівників — на 62,6%. Примітно, що керівники значно успішніших країн ЄС, усвідомлюючи свою долю відповідальності за стан своїх країн, скорочують витрати на себе — де на 10, де на 20, а де й на 50%. А яка ж ефективність влади в Україні? Упродовж усього року влада нагадувала вершника без голови, що скаче на чолі ескадрону — вона то «розробляла» рішення, то вносила їх у Верховну Раду, то звідти забирала. За даними дослідження індексу сприйняття корупції «Транспаренсі Інтернешнл» у 2010 році 34% громадян України визнали, що цього року давали хабарі, у порівнянні з 21% — у 2009-му. Для прикладу, в державах ЄС і США у 2010-му по 5% громадян зізналися в тому, що давали хабарі. Не працює й звичне посилання на «пострадянську специфіку»: у Грузії в дачі хабарів зізналося всього 3%. Як свідчать дані цього дослідження, в Україні у 2010 році було більш ніж учетверо більше громадян, які вважають, що ситуація з корупцією у 2010-му погіршилася, ніж оптимістів. Влада явно сприяє скандальній фірмі, яка ввозить безмитно нафту в Україну і вже завдала збитків близько мільярда доларів безпосередньо державному бюджету. Без тендерних процедур розподіляються гроші на Євро-2012, відбуватимуться закупівлі електрики і газу органами державної влади. Чого варте відстоювання Миколою Азаровим нинішніх схем уникнення оподаткування при використанні Кіпрського офшору під сміховинним приводом, що «Україна — передбачуваний партнер», а «Кіпр — член ЄС». На цьому тлі заяви про боротьбу з корупцією з боку влади виглядають як відвертий «стьоб» над громадянами і над країною, яку «таланти» імєют». Тим часом від імені Президента Януковича внесено законопроект, який фактично легалізував хабарі. За хабарі обсягом до 4 тисяч 705 гривень нічого не передбачено, крім штрафу в 70 тисяч гривень. Це значить, що хабарницькі «піраміди», які широко існують в країні, банально легалізуються. З таким рівнем здирництва дивно, що в Україні взагалі ще щось виробляють. І ця проблема справді об'єднує всю країну — не лише громадян, а й тих же бізнесменів з Партії регіонів. А поки що влада знаходить винних у «досягненнях», на яких можна все звалити, або, принаймні, переключити увагу. Кричущим випадком репресій стали арешти організаторів Майдану-2 під блюзнірським приводом вбивання ними «кілочків» на Майдані. Президент Янукович після ветування проекту Податкового кодексу заявив, що він порушував конституційні права громадян. Тому логічно було б сказати «Б» і переслідувати чиновників, які за державний кошт написали проект, який, за словами Президента, здійснював замах на конституційні права громадян, та ще й за державний кошт зімітували «всенародне обговорення» (назване віце-прем'єром Тігіпком в прямому ефірі «маячнею»). У ході підготовки урядом некомпетентного Податкового кодексу близько восьмисот тисяч людей по всій країні зазнали матеріальних збитків унаслідок відволікання на протести від своєї повсякденної діяльності. Очевидно, компенсувати ці збитки зобов'язаний уряд. І не з державного бюджету, а з коштів і майна чиновників, відповідальних за розробку некомпетентних рішень. Коли підприємців були десятки тисяч на майданах по всій країні, Янукович з Азаровим прийшли до них пити чай. Коли їх лишилося кілька десятків — їх уночі розігнали «Беркутом». Нинішня влада демонструє, що розуміє тільки силу. Але, схоже, не до кінця розуміє, що власноруч готує собі таким своїм ставленням. Хоча, може, й розуміє, просто на цей випадок є вертолітні майданчики. Тим часом суд відпустив на волю 12 міліціонерів, що займалися грабунком перехожих у Криму. Бо грабіжники — соціально близькі? Син депутата-регіонала й голови «Укравтодору», який, за даними ЗМІ, зізнався у вбивстві й рекеті, відпущений на волю. Як сказав його батько, «слідство оцінить усі розклади». У цей час майже півтора десятка громадян заарештовані за причетність до знищення ідолища Сталіна, прототип якого винний у смерті десятків мільйонів людей по всьому світу, і чи не найбільше — в Україні. Це все одно, якби після війни воїнів-переможців карали за зняття з будинків українських вулиць назв «Гітлер-штрассе». Два запорізькі парадокси. Підрив церкви з прихожанами чинними й колишніми служителями Московського патріархату, в результаті якого загинула людина і постраждало ще 9, не є терористичним актом. А ліквідація ідола Сталіна, який обурює більшість громадян України, і в результаті якої ніхто не постраждав? Невже Сталін для нинішньої влади живіший за десяток громадян України? Чи живіший за всіх живих?