Сьогодні ми переживаємо не тільки економічну кризу. Криза торкнулася майже всіх сфер людського життя — від економіки до культури, духовності. Духовна криза охопила наше суспільство і міцно тримає його в своїх обіймах уже не один рік. Як же сталося, що український народ — нащадки Г. Сковороди, П. Юркевича, П. Куліша, М. Грушевського, В. Винниченка, М. Хвильового, Т. Шевченка, Л. Костенко та інших видатних постатей — утратив духовну спадщину та відвернувся від мудрості минулого і сучасного?!

Чому, маючи глибоке духовне коріння і традиції, ми часто нехтуємо глибинами свого духовного скарбу, захоплюємося всім чужим, яке дуже часто не варте уваги.

Чому ми сьогодні переживаємо кризу втрати людських, духовних цінностей, знецінення духовних орієнтирів? Усе частіше спостерігаємо байдужість, неповагу до загальнолюдських законів і як результат людина, — яка є найвищою цінністю, сприймається як «споживач, або як товар, який треба якомога вигідніше продати, а його Доброта, Розум, Совість відійшли на другий план» (Е. Фромм).

Е. Фромм стурбовано наголошував, що дуже часто духовний бік людського життя не є домінантною, а це значить, що є небезпека для людини як творчої, гармонійної, всебічно розвиненої особистості.

На жаль, молоде покоління дуже зорієнтоване на поклоніння заокеанським місіонерам. Вони прагнуть набути знання, вміння, навички, які допоможуть бути конкуренто-спроможими на ринку праці, знайти престижні робочі місця, які забезпечать бажаний матеріальний добробут, але молодь не замислюється над тим, яке місце в її житті посідають духовність, духовні цінності.

Отже, живучи в світі матеріальному і опікуючись лише раціональним і технічним удосконаленням життя, ми втрачаємо життя духовне і навіть не замислюємося, яка трагедія насувається на людство у зв'язку з цим. Велика кількість людей переживає кризу втрати, яка пов'язана зі втратою сенсу життя, ідеалів, і як наслідок — розв'язання війн, зневіра в добро, справедливість, розгубленість, розпуста, нудьга, знецінення власного життя, егоцентризм, неповага до себе, до оточення, зростання притулків для дітей-сиріт, старих самотніх людей, за якими не хочуть доглядати близькі люди або їх дорослі діти. Не можна забувати історичний досвід людства, який довів, що розвиток духовності — необхідна передумова соціального, культурного, економічного прогресу, що без високого духовного злету ми не станемо цивілізованою нацією.

Розбудова Української держави висуває ряд надзвичайно важливих завдань: відродження національної самосвідомості, яке починається з духовного відродження нації; виховання справжнього громадянина, високодуховної, культурної особистості, яка розуміє, що духовність — найважливіший бік людського життя, та усвідомлення того, що духовність треба виховувати як особливу цінність вже з дитинства. Так, духовність не є окремою галуззю життєдіяльності людини, це є спосіб буття, в якому органічно поєднуються природні, соціальні й особистісні начала.

На тлі вищезазначеного ми можемо сказати, що розв'язання поставлених завдань залежить від якісної організації духовного виховання, духовного розвитку молоді на всіх вікових періодах, як у родині, так і в системі освіти, на всіх її ланках, від створення умов для формування та розкриття духовного потенціалу кожної особистості. Сьогодні всі вже визнали, що постала проблема якісної зміни форми навчального процесу у вищій школі.

Нам усім треба замислитися над пріоритетами завдань виховання, над завданнями навчання, якщо ми не бажаємо в майбутньому отримати вибух деструктивної активності молоді у найрізноманітніших варіантах, велику «армію» злих геніїв.

Загальновідомо, що людина не отримує від народження одного з головних засобів життя — духовності, але в ній є велика потреба. Задовольнити цю важливу потребу можна тільки в соціумі. Це розуміли ще в стародавній Греції, в якій культивували ідею виховання людини Досконалої, яка поєднувала в собі досконалість тілесного і духовно-морального. Ідея Калокагатії (грец. Kalos — прекрасний, agathos — добрий) була особливим предметом роздумів великих філософів — Сократа, Платона. Вони вважали, що Краса, Добро, Любов — це найвищі еталони. В своїх працях-діалогах Платон писав про Калокагатію, Красу, Добро як про норму виховання в Елладі. У нашому розумінні духовність, духовний розвиток — це «вогник», до якого прагне особистість.

Що ж таке духовність? У загальному плані — це стан внутрішнього психологічного життя людини, одна з найважливіших характеристик особистості, основу яких становлять домінуючі цінності і світосприймання людини. Духовність відбиває сфор-мованість моральної свідомості з переважанням твердих оціночних суджень, ідеалів, національних та загальнолюдських цінностей, їхньої єдності.

Духовність — це складне полісемантичне поняття, яке можна розглядати одночасно і як процес, і як новоутворення.

Духовному світові особистості, що формується, надавав великого значення В. О. Сухомлинський. Він розглядав формування духовного світу людини в тісному зв'язку як із його розумовим, фізичним, так і моральним, естетичним розвитком. Видатний педагог писав: «Сфера духовного життя людини — це розвиток, формування і задоволення його моральності, інтелектуальних, естетичних запитів, інтересів у

процесі активної діяльності. Джерелом духовного світу людини є матеріальний світ, об'єктивна дійсність і особливо такі важливі її сфери, як громадянське життя людини, його соціальний і моральний досвід».

Застосування поняття духовності необхідне під час розгляду проблем, важливих для кожної людини в системі вічних запитань людського буття, — її призначення, пошуках сенсу життя, самовизначення, самореалізації, визначення мети, змісту своєї діяльності у виборі життєвого шляху тощо.

Шлях до духовності у кожної людини суто індивідуальний, це як «вогник», до якого прагне особистість, яка сама торує до нього стежку. Сьогодні система освіти приділяє велику увагу духовному вихованню, проблемам формування духовного потенціалу молоді і особлива роль у цьому належить вищій школі, оскільки одним з найважливіших джерел формування духовного потенціалу студентської молоді виступає ВНЗ. Студентська молодь, як зазначає І. Д. Бех, це значний прошарок нашого суспільства, його соціально-економічний і духовний потенціал.

Пошук шляхів удосконалення морального виховання в сучасній вищій школі, піднесення духовності, психологічну основу якої складає свідомий внутрішній вибір морально-громадянської позиції, є сьогодні нагальною проблемою психолого-педагогічної науки.

Гуманістичний напрямок у розв'язанні глобальних проблем вищої освіти передбачає передусім виховання гуманістичного типу особистості студента, орієнтованого на творче перетворення соціальної дійсності і саморозвиток.

Найважливішим критерієм гуманізації вищої освіти сьогодні стають не стільки набуті знання, вміння та навички, скільки усвідомлення і прийняття кожним студентом гуманістичних ідеалів, прагнення до постійного самовдосконалення.

Одним із провідних ВНЗ півдня України є Миколаївський національний університет ім. В. О. Сухомлинського, який очолює ректор В. Д. Будак — це людина, яка вболіває за долю кожного студента, переймається проблемами духовного виховання молодої особистості. Для кожного студента він відкритий, доступний до зустрічі, до спілкування, незважаючи на свій шалений ритм робочого дня.

Ректор психологічно грамотно організовує роботу зі студентською молоддю, студентським самоврядуванням, саме тому вони є повноправними членами, учасниками всіх університетських заходів.

Чи то мова йде про наукову діяльність, чи навчальну, міжнародну, виховну тощо, студентство завжди запрошується на засідання вчених рад університету, ректорату для обговорення важливих питань. Думка студентів ураховується при прийнятті певних рішень. В. Будак упевнений, що без духовного виховання студентів неможлива їх якісна професійна підготовка. Саме тому на базі нашого університету проводиться низка студентських конференцій, тематикою яких є «Класичний університет як центр духовного розвитку особистості студента», друкуються наукові студентські збірки, в яких оприлюднюються результати науково-дослідних робіт, присвячених духовному вихованню студентства.

Факультет психології підтримує логіку організації навчально-виховного процесу університету, поділяє погляди ректорату на значимість духовного виховання студентської молоді і продовжує цю роботу на факультеті зі своїми студентами. До цієї роботи активно підключилися і кафедри — дошкільної освіти, соціальної педагогіки та соціальної роботи, теоретичної та прикладної психології, загальної та вікової психології. На кожній кафедрі студенти виконують курсові, дипломні роботи на теми духовного розвитку, починаючи з дошкільного віку.

Особлива увага приділяється проблемі формування духовного потенціалу студентів. Факультет психології є кузнею у підготовці майбутніх психологів, соціальних працівників, вихователів дошкільних навчальних закладів. Це так звана група соціономічних професій (людина — людина), де предметом професійної діяльності є соціальна взаємодія. В своїй професійній діяльності психологи, соціальні працівники, вихователі дошкільного навчального закладу кожного дня будуть торкатися найдорогоціннішого, що є в житті людини, — душі, будуть допомагати кожному вирішувати складні життєві ситуації з позиції толерантності, Добра, Любові, Справедливості, гуманізму. Саме тому такі риси, як моральність, людяність, гуманізм, духовність мусять бути притаманні майбутнім фахівцям соціономічних професій. Професорсько-викладацький склад факультету вважає, що «озброїти» майбутніх фахівців лише знаннями, вміннями та навиками дуже замало. Висловлю свою позицію: ми можемо сказати, що знання, які привласнила людина, створюють її духовне «Я». Але така думка викликає багато сумнівів, оскільки не кожне наукове знання має відношення до духовного «Я» людини — тому, що можна багато знати, але не вміти творити, багато знати, але не бути духовною людиною. Духовними знання стають тоді, коли вони перетворюються в особистісно значущі. Тільки особистісні є духовними знаннями, тільки знання, які мають особистісний сенс і адресовані до соціального оточення, стають духовними. Саме тому духовні здібності пов'язані з емпатією особистості, грунтуються на співчутті та співпереживанні. Треба зазначити, що духовною може бути людина і з середніми здібностями, а талант може бути бездуховним. Весь професорсько-викладацький склад факультету, заступник декана з виховної роботи Л. В. Теглівець опікуються кожним студентом, виховують у них почуття гідності, поваги до себе, до людей, будують навчально-виховний процес на засадах особистісно-орієнтовної моделі, де в центрі стоїть індивідуальність студента, його здібності, інтереси, враховуються психологічні особливості молодіжної суб-культури, психологічні характеристики сту-

дентського віку, особливості професійно-пізнавальної діяльності, яка є провідною і є джерелом розвитку морально досконалої особистості. Така діяльність безпосередньо трансформується згодом у власне професійну діяльність, пов'язану з духовними пошуками.

На факультеті ми намагаємося організувати навчально-виховний процес таким чином, щоб він був не сукупністю окремих заходів, а був цілісною, якісною системою творчої діяльності кожного студента, а будь-яка лекція, практичне, семінарське заняття покликані виробити у студента чесність, відповідальність, щедрість та інші моральні риси.

Проблема духовного виховання, формування духовного потенціалу студентів є провідною на факультеті і проходить червоною ниткою крізь весь навчальний процес. Навчальний та виховний процеси ми розглядаємо як єдиний, взаємопов'язаний, взаємодоповнювальний процес.

Наш досвід з виховної роботи, а саме формування духовного потенціалу студентів факультету, був представлений заступником декана Л. В. Теглівець на методичному семінарі для заступників з виховної роботи факультетів, інститутів університету та схвалений представниками ректорату, колегами по роботі.

Ми переконані, що ефективний вплив на формування духовного потенціалу, духовних цінностей студентів залежить і від духовних якостей, професійної та психологічної компетентності викладача, доборі оптимальних форм і методів роботи, а навчальний процес може бути джерелом духовного потенціалу студентів тільки за умови скоорди-нованості, змісту навчальних дисциплін на основі цілісного бачення змісту освіти, який адекватно відображає картину світу. Професорсько-викладацький склад факультету психології бере активну участь у міжнародних, всеукраїнських наукових конференціях, семінарах, присвячених розвитку духовності сучасної людини.

Так, 25 — 27 вересня 2010 року в місті Львові пройшла ІІІ Міжнародна наукова конференція «Розвиток громадянського суспільства: духовність і право», присвячена 65-й річниці Організації Об'єднаних Націй (ООН). На конференцію були запрошені представники факультету психології, які брали активну участь у «круглих столах», де обговорювалися «пожежні питання духовного виховання сучасної молоді, виступали з докладами, що дало можливість викладачам отримати і знання, і досвід, який буде використаний у подальшій роботі зі студентами.

Такі доценти, як І.С. Литвиненко, Т. М. Степанова, І. М. Кардаш, викладачі Р. А. Мороз, Т. М. Лісовська стали членами-кореспондентами, академіками Міжнародної академії духовних наук (МАДН). Професорсько-викладацький склад узяв активну участь у Всеукраїнській науково-практичній студентській конференції з духовного розвитку особистості студента.

Для студентів на факультеті був відкритий у 2008 році благодійний центр «Тепло поколінь» (засновник і керівник декан І. С. Литвиненко). Назва центру вже говорить сама за себе. Мета центру: формування духовних цінностей, свідомої громадянської позиції.

Кредо роботи центру стали слова: «Якщо можеш допомогти — допоможи, якщо можеш зігріти — відігрій, теплом та любов'ю людей наділи».

В основу діяльності центру покладена думка «якщо людина тільки слухає і ставить питання, і більше нічого не робить, тоді виникає підозра, що це стає для неї підміною самої дії та теза І. Д. Беха про те, що основною соціальною детермінантою, яка визначає морально-духовне зростання молодої людини, є її діяльність.

Тому робота в центрі «Тепло поколінь» дозволяє кожному студенту застосовувати теоретичні знання, набуті в стінах університету, в практичній діяльності. Напрямок своєї практичної діяльності студент обирає самостійно, це може бути і Будинок дитини, і притулок для громадян похилого віку та інвалідів, центр соціальної реабілітації, лікарня для онкохворих дітей тощо. Студент робить свідомо свій вибір, щоб випробувати свої сили, знання, зрозуміти свої емпатійні почуття, духовні устремління. Адже спілкування з людьми складної долі потребує від майбутнього фахівця вже зараз роботи душі, серця, співпереживання, розуміння своєї емоційної реакції на конкретний випадок, тому що емоційна реакція вказує на справжнє ставлення людини до того, що відбувається.

Навчаючи студентів, ми розуміємо, що їх знання є об'єктивними і віддаленими від реального життя, від реальних конкретних людей. Тому нам, викладачам, слід пропагувати студентам не тільки цінність знання, а й звертати їх увагу на головне — цінність людини, яка полягає передусім в її унікальності.

Так, наприклад, знання з геронтопсихології студенти застосовують у спілкуванні з людьми похилого віку, знання з дитячої, вікової психології, патопсихології використовують при спілкуванні з онкохворими дітьми, малюками, які мешкають у Будинку дитини тощо.

Таким чином, наші студенти, крім запланованих навчальними планами практик, мають можливість додатково, у вільний від заняття час включитися в практичну діяльність.

Студенти факультету на чолі зі студентським самоврядуванням постійно опікуються людьми різного віку, різного соціального статусу. Так наприклад:

- лікарня для онкохворих дітей (куратор — викладач І. М. Кучманич);

- притулок для людей похилого віку та інвалідів (куратори О. А. Філіпп'єва, Д. В. Прасол);

- шпиталь для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни (куратори О. А. Філіпп'єва, Д. В. Прасол);

- Будинок дитини, де перебувають діти-сиріти від народження до трьох років (куратор Л. В. Теглівець);

- інтернат для дітей-сиріт, для дітей з девіантною поведінкою, які стоять на обліку

в кімнатах для неповнолітніх (куратор Н. В. Квітковська);

- Миколаївський обласний благодійний фонд «Благодійність» (профілактична робота з підлітками, які схильні до вживання психотропних речовин, та з тими, які перебувають у групі ризику — ВІЛ/СНІД) (куратор Р. В. Чубук);

- Центр зі справ дітей, сім'ї та молоді (куратор М. О. Докторович);

- Спілка людей з вадами зору (куратор О. М. Любарська);

- обласна громадська організація «Діалог» (куратор М. О. Докторович);

- центр соціальної реабілітації дітей з особливими потребами (куратор

І. А. Хозраткулова);

- мережа ЛЖВ-позитив, яка займається проблемою ВІЛ-позитивних людей (куратори М. О. Докторович, О. М. Любарська).

Особлива робота з духовного виховання серед старшокласників проводиться факультетом психології в рамках профорієнтаційної роботи (куратор викладач С. В. Кузнецова).

Проводячи профорієнтаційну роботу серед старшокласників ЗОШ області та міста, С. В. Кузнецова розтлумачує значимість професії психолога, пояснює учням, які риси характеру мусить мати психолог, соціальний працівник, вихователь, щоб ефективно володіти обраною професією. Основний акцент робиться на моральних якостях професіоналів, на їх духовних здібностях.

Студенти відвідують ці заклади не тільки на свята, а й майже кожного дня. Вони проводять різноманітні заходи, бесіди, надають психологічну допомогу. Тобто отримані теоретичні знання студенти застосовують у практичній діяльності, виявляють свої професійні якості, духовні здібності, дотримуючись принципів людиноцентризму, гуманізму.

Студенти факультету:

- зібрали кошти для будівлі каплиці Святого Миколая, яка розташована на території притулку для громадян похилого віку та інвалідів;

- стали переможцями загальноміського конкурсу «Благодійник року-2009» у спеціальній номінації — «За вагомий внесок у формування небайдужого ставлення молоді до людей похилого віку» та отримали дипломи переможців (В. Дреус, І. Біленкін);

- брали участь в акціях милосердя міських та обласного рівнів;

- за результатами соціального опитування серед студентів та професорсько-викладацького складу ВНЗ у номінації «Кращий клуб, центр» благодійний центр «Тепло поколінь» посів перше місце;

- проведена акція «Від серця до серця», в якій взяли активну участь студенти факультету;

- благодійний центр «Тепло поколінь» був відзначений листом подяки від директора міського притулку для громадян похилого віку та інвалідів за якісну співпрацю, за психологічну допомогу мешканцям притулку.

У рамках роботи центру «Тепло поколінь» була укладена угода з Республікою Польща, яка дозволила професорсько-викладацькому складу, студентській делегації відвідати м. Катовіце, м. Мисловіце для вивчення досвіду з духовного виховання польських студентів та взяти участь у конференції «Психологічна допомога людям похилого віку, які перебувають у притулках».

На факультеті плідно працює психологічна служба (керівник Н. А. Євдокимова), в рамках якої студенти проходять тренінги соціальної активності, розглядають питання ціннісних орієнтацій сучасного соціуму, студентської молоді. Співпрацівники та волонтери психологічної служби факультету виїздять у райони області, де зустрічаються з директорами ЗОШ, практичними психологами. Тема зустрічей: «Роль психологічної служби ЗОШ у розвитку особистості учнів», також проводяться тренінги для лідерів шкільного самоврядування, де розглядаються аспекти духовності підростаючої особистості. У рамках психологічної служби проводяться щомісячні засідання школи для лідерів студентського самоврядування, окремо для закладів І — ІІ та ІІІ — ІV рівнів акредитації. Однією з провідних тем таких засідань є духовність, духовне виховання людини в сучасних реаліях.

Увесь професорсько-викладацький склад факультету психології є командою професіоналів, однодумців, яка створює умови, що сприяють активізації вищих потреб особистості кожного студента, допомагають йому в практичній діяльності виявити свої духовні здібності, емпатію, співпереживання, розширити свідомість, зрозуміти своє місце, роль у житті. І головне — організує просвітницьку діяльність, яка сприяє підвищенню у студентів інтересу до проблем духовності, розкриття духовного потенціалу.

Факультет психології висловлює щиру подяку нашим помічникам — батьківському активу на чолі з Н. М. Бриндак. Саме вони допомагають нам у вихованні студентів, активно включаються в їх проблеми, допомагають словом, ділом, діляться своїм життєвим досвідом, піклуються про добробут, комфорт наших студентів, які мешкають у гуртожитку. Н. М. Бриндак знає кожного студента і піклується про його духовне збагачення, духовне зростання і на ділі демонструє, що значить бути зрілою особистістю, мати щире, відкрите до людей серце, до тих, хто потребує допомоги. Саме батьківський актив часто демонструє студентам приклад для наслідування кращих людських рис.

У нас, на факультеті, попереду чимало роботи. Ми розуміємо відповідальність, яка покладена на наш факультет у формуванні духовного потенціалу студентської молоді — майбутніх фахівців, таких, як психолог, соціальний працівник, вихователь дошкільного навчального закладу, від яких у значній мірі буде залежити духовне здоров'я людей, адже в їх руках знаходиться найдорожче — душа людини.

Гаслом факультету психології стали слова великого Платона: «Навчання — це виховання душі людини», а це значить, що моральний компас мусить указувати на Добро, Справедливість, Любов та Духовність.