Открытое письмо Уполномоченному Верховной Ради Украины по правам человека Н. И. Карпачевой

Правоохранительные органы до сих пор не могут найти пропавшего в августе минувшего года нашего коллегу — харьковского журналиста Василия Климентьева. Напомним, главный редактор харь ковской газеты «Новый стиль», руководитель Харьковской областной организации «Партія правозахисту» В.КЛИМЕНТЬЕВ таин ственно исчез 11 августа прошлого года. МВД рассматривает наиболее вероятной причиной исчезновения Климентьева его профессиональную деятельность. Дело о пропаже журналиста за последние несколько месяцев приобрело широкую международную огласку, но все точки в резонансном деле так до сих пор и не расставлены.

В редакцию газеты поступило открытое письмо лидера партии П. П. Черныша, адресованное Уполномоченному Верховной Ради Н. И. Карпачевой, в котором он излагает свою версию причин происшедшего.

* * * * * * *

Уповноваженому Верховної Ради України по правам людини Карпачовій Н.І.

01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8

На підставі Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності, підписаного в м. Женеві 20 грудня 1996 року, до якого приєдналася Україна, частини 3, 4 ст. 15, ст. ст. 36, 37 Конституції України та Розділу ІІ Статуту Партії Правозахисту «Мета та завдання партії. Засоби та методи вирішення завдань партії щодо прав людини».

Оприлюднення Партією Правозахисту навмисно прихованої істини про підстави та причини вбивства журналіста Климентьєва В.П за фактами порушень посадовцем Мін'юсту Семьоркіною О.М. прав, свобод та інтересів людини і громадянина цензурою інформаційної продукції політичної партії та геноцидом розуму її членів тощо

Шановна Ніно Іванівно!

У державі наполегливо приховується істина про вбитого журналіста газети «Новий стиль» Климентьєва В.П. Вбивство висвітлено за діючою в Україні цензурою інформаційного простору як вбивство провінціальної (містечкової) особистості та вже оперативно внесено у павутину змов за сценарієм «Справа Георгія Гонгадзе». Приховується те, що насправді викрадено та вбито журналіста «Міжнародної федерації журналістів», голову «Незалежного агентства журналістських розслідувань» в Україні, одного з лідерів 610 офіційно зареєстрованих Мін'юстом організацій Партії Правозахисту (див. веб-сайт http://www.minjust.gov.ua «Політичні партії, № 88), того самого Климентьєва В.П., працюючий з 2005 року і до останнього подиху свого життя головою Харківської обласної організації Партії Правозахисту (далі — Партії) та редактором її центрального друкованого органу газети «Новий стиль», котра 6 червня 2007 року нагороджена дипломом творчого конкурсу журналістів «Часопис 2007» за найкраще висвітлення правової тематики.

На направлені Партією та її Закарпатською обласною організацією через ЗМІ заяви щодо вбивства Климентьєва В.П., в т.ч. на адресу Президента України, відповідей по суті не отримано.

Щоб викрадення та вбивство Климентьєва Василя Петровича не було закрито під зазначений сценарій, офіційно заявляємо: його істина в першій інстанції не відповідає дійсності через застосування жорсткої державної цензури інформаційного продукту Партії, окупованого Міністерством юстиції України з одночасним проведенням відкритого геноциду розуму лідерів та членів цієї політичної сили, в тому числі і Климентьєва В.П.

Вбито журналіста-міжнародника, особу, яка у політичній структурі України по захисту прав, свобод та інтересів людини займала одне з провідних місць, зокрема в харківському регіоні з його 44-ма районними та міськими організаціями Партії, дії якої навмисно приховано від внутрішнього та міжнародного загалу з відповідною ціллю, про яку нижче.

Оприлюднюємо справжню провідну роль голови Харківської обласної партійної організації Климентьєва В.П проти замовного, багаторазового рейдерства корумпованих державних посадовців Мін'юсту, очолюваних директором його Департаменту Семьоркіною О.М., з метою знищення Партії шляхом недопущення її до виборів 31 жовтня 2010 року через блокування виключної внутрішньо-розпорядчої діяльності її членів, а саме:

До виборів 31.10.2010 року посадовець Мін'юсту Семьоркіна О.М., в порушення статей 36, 37 Конституції України, якими встановлено виключний перелік обмежень, по яких утворення і діяльність політичних партій забороняється, а заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку, провела фактично заборону діяльності та наступні дії без судового порядку:

- не визнала (відмінила) рішення суду від 06 вересня 2006 року за справою № 3-5-8516/2006 р., що Партія Правозахисту має на законних підставах з 2001 року дві назви:

1) повну назву — Партія розбудови, правозахисту недержавних організацій України;

2) скорочену назву — Партія Правозахисту,

наказом Мін'юсту від 24.09.2008 №1628/5, у який ще й внесено неправдиві дані про зміну VI позачерговим з'їздом Партії назви на — Партія Правозахисту та видала на підставі цього наказу Свідоцтво про реєстрацію політичної партії від 24.09.2008 року, що за ознаками відноситься до частин 2 і 3 статті 358, статей 364-366 КК України;

внесла не відповідні дані у затверджену в 2001 році Установчим з'їздом та зареєстровану Мінюстом символіку Партії Правозахисту, що нібито Партія Правозахисту перейшла на нову назву — Політична партія Партія Правозахисту, де вираз «Політична партія» — продукт цензури Мін'юсту, який суперечить запису виданому цим же Мін'юстом Свідоцтва про реєстрацію політичної партії від 24.09.2008 р. та порушує виключне право автора на твір інтелектуальної власності Черниша П.П.;

- провела з громадянином Костржевським Д.Б. плагіат статуту Партії для створення її клону;

зареєструвала разом з громадянином Костржевськом Д.Б. 24.12.2004 року через реєстратора Голосіївської райдержадміністрації у м. Києві створений клон діючої Партії в Держреєстрі України, але за реєстраційним кодом діючої політичної Партії — 25992406;

реалізувала третій особі створений клон з офіційною первинною назвою твору інтелектуальної власності Черниша П.П. — «Партія розбудови, правозахисту недержавних організацій»;

скасувала наказовою цензурою рішення V-го позачергового з'їзду (протокол № 1 від 07.07.2007р.) про перехід Партії у всіх взаємовідносинах на скорочену статутну назву партії, визначеної п.4 Статуту, а саме: Партія Правозахисту, та не визнала зміну юридичної адреси: 54039, м. Миколаїв, вул. Привільна, 39 «А»;

видала Свідоцтво про реєстрацію Партії Правозахисту від 24.09.2008 року, у яке в порушення рішення суду від 06.09.2006 р. за справою № 3-5-8516/2006 р. навмисно НЕ внесла найвищий центральний статутний орган — Засновницьку Раду, яка у відповідності з пунктом 31 «Положення про Засновницьку Раду» передала Партії повну первинну назву твору інтелектуальної власності за Свідоцтвом № 2875 від 29.02.2000 року та за нотаріально завіреною заявою до Мін'юсту від 23.02.2001р. АВО № 184053, а саме: Партія розбудови, правозахисту недержавних організацій України та скорочену назву — Партія Правозахисту;

організувала реєстрацію 13.08.2010 р. приватного прибуткового підприємства: Партія Правозахисту, організації Партія розбудови, правозахисту недержавних організацій України — для приховання від кримінальної відповідальності попередніх вищезазначених фальсифікацій;

- зупинила діяльність діючої Партії та ДОВЕЛА СИТУАЦІЮ до її знищення з метою подання в 2011 році матеріалів до суду для анулювання реєстраційного свідоцтва Партії за неучасть у виборах тощо.

Для приховання плагіату назви твору інтелектуальної власності авторитарною цензурою Мін'юсту Партії заборонено з 2006 року проставляти на титульному аркуші Статуту сповіщення автора твору про свої права за ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», а саме: «Захищається» Державним агентством України з авторських та суміжних прав (свідоцтво ПА № 2875 від 29.02.2000 року) або ж — знак захисту інтелектуальної власності (c) -2000.

Всі направлені до Мін'юсту після 2006 року 8 (вісім) оригіналів статутів Партії, як інформаційний продукт рішень позачергових з'їздів та як матеріальний об'єкт твору інтелектуальної власності найвищого центрального статутного органу Партії — Засновницької Ради, в тому числі і два за рішенням Першого етапу VII позачергового з'їзду від 10 січня 2010 року за підписом голови Партії Омельченка Г.О., з проставленим на них знаком охорони авторського права, Мін'юстом за власною наказовою цензурою не повернуті Партії.

Тобто Партію відсторонено цензурою від правових основ і регламентації діяльності згідно із партійним статутом, наданих ст. 3 Закону України «Про політичні партії в Україні.

Це випадок коли матеріальний об'єкт твору інтелектуальної власності, який захищено статтею 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», вважається привласненим (викраденим) чиновником Мін'юсту Семьоркіною О.М. і Ко за ознаками ч.2 ст. 176 КК України, як про таке визначив о/у УДСБЕЗ УМВС України ст. лейтенант міліції Форманюк В.В. .

Задокументовані факти жорсткої мін'юстівської цензури слова інформаційних повідомлень Партії з метою плагіату твору інтелектуальної власності та викрадення його матеріального об'єкту, абсолютно суперечать нормам положень Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності, підписаного в м. Женеві 20 грудня 1996 року, до якого приєдналася Україна.

Протизаконні дії Семьоркіної О.М. для недопущення Партії до виборів в 2010 році відбувалися практично 1:1 за сценарієм 2006 року.

Тоді на V — му позачерговому з'їзді Партії головою також було обрано Черниша П.П..

Одначе Семьоркіна О.М. провела цензуру виключної внутрішньо-розпорядчої компетенції з'їзду Партії й відмінила його рішення наказовим Мін'юсту «Не взято до відома», яке за вагою визначень сьогодення практично дорівнює рішенню Верховного Суду України про ліквідацію Свідоцтва про реєстрацію політичної партії, так як безапеляційно блокує абсолютно всю діяльність Партії та її членства тощо.

В офіційну інформацію веб-сайту Мін'юсту Семьоркіна О.М. тоді внесла недостовірні дані, що Партію очолює не Черниш П.П., а Костржевський Д.Б., який ще з грудня 2005 року за власною заявою вийшов (!) за рішенням з'їзду з Партії Правозахисту.

Позов Черниша П.П. до Окружного адміністративного суду міста Києва про недопущення його та Партії до виборів 2006 року, не задовольняє суддя — бютовець Келеберда В.І., який апеляційну скаргу до апеляційного суду не направляє у визначений законом процесуальний строк, тобто до початку виборів, чим не допускає Партію до виборів.

На отриману, з грубим порушенням її надання судом першої інстанції (суддею Келеберда В.І.) скаргу Черниша П.П. до Апеляційного адміністративного суду Київської області, суддя Бистрик Г.М., в порушення присяги судді, виносить аж дві ухвали з застосуванням приписів не того закону (порушене матеріальне право), чим повністю заблокував участь Партії і виборах 2006 року.

А в цей період 2006 року, виключений до цього з Партії громадянин Єльчанінов В.С під своїм іменем голови Партії направляє до Київської окружної виборчої комісії узгоджені з Семьоркіною О.М. матеріали сфальсифікованої конференції Київської міської організації про висунення до Київської міської ради кандидатів у депутати за корупційною оборудкою. При цьому, на зазначених документах проставлено підроблену круглу печатку Партії на підпис голови-афериста Єльчанінова В.С (ніколи не обирався головою Партії Правозахисту, навіть за інформацією Мін'юсту).

Семьоркіна О.М. разом з Єльчаніновим В.С, в обхід легітимного голови Партії Черниша П.П., провели протизаконно до Київради 8 (вісім) депутатів на чолі з позапартійним Пабатом О.В., котрий натепер є головою фракції.

Факт беззаперечний, підтверджений документально, до тепер приховується Генеральною прокуратурою України! Цей факт повинен (за допомогою нового Генерального прокурора України) стати доступним Президенту України Януковичу В.Ф..

У випадку неповідомлення про цей злочинний факт Президенту України, Партія буде розцінювати неповідомлення як факт змови проти нього!

Натепер в Київраді частина депутатів за чинним законодавством є нелегітимними з відповідними за цим наслідками. А таке констатує, що кримінальні оборудки «сірого кардинала» Семьоркіної О.М. і Ко перетворили Київраду частково також у кримінальну тощо.

Касаційна скарга Черниша П.П. до Вищого адміністративного Суду про недопущення до виборів 2006 року була в подальшому задоволена. Дві ухвали судді апеляційної інстанції Бистрик Г.М. скасовано, провадження в частині касаційної інстанції по рішенню суду першої інстанції закрито.

Але кому вже потрібна була така касація!?

Адже вибори заради однієї Партії Правозахисту повторно не стали проводити, зате Семьоркіна О.М. за розробленим нею з головою-аферистом Партії Правозахисту Єльчаніновим В.С. сценарієм усунення Черниша П.П. від головування — досягли бажаних результатів, які і натепер, за бездіяльності правоохоронних органів, являються правовстановчими (!!!). Тобто, в той час за офіційним веб-сайтом Мін'юсту Партією керував позапартійний Костржевський Д.Б., а депутатів у Київраду з Семьоркіною О.М. проводив вже третій голова — Єльчанінов В.С. Повна деградація Мін'юсту.

Всі вищезазначені кримінальні дії навмисно приховуються від Президента України Януковича В.Ф., як про таке висловлював покійний Климентьєв В.П. щодо його кадрового оточення.

Повторювати натепер пройдене в 2006 року оскарження виборів до суду, Партія не стала через його абсолютну безрезультативність за попереднім фактом, та й тому, що проти всього зазначеного від імені Партії якраз і виступив Климентьєв В.П., який і став НЕПЕРЕБОРНОЮ фігурою для здійснення запланованого знищення через суд в 2011 році діючої Партії. Для цього він підготував за домовленістю з Головою партії розгромний для Семьоркіної О.М і Ко задокументований матеріал до міжнародної спільноти, до Президента України та правоохоронних органів від імені члена Міжнародної федерації журналістів.

Вищезазначене застосування геноциду розуму Климентьєва В.П. посадовцем Мін'юсту Семьоркіною О.М. і Ко увійшло у складову ціну ВБИВСТВА ЖУРНАЛІСТА-МІЖНАРОДНИКА КЛИМЕНТЬЄВА В.П., яка у цілому дорівнює ціні вищезазначеного цієї ж Семьоркіної О.М. (за екскурсом — Берія Лаврентій): немає (як натепер) голови Партії та 11 з 27 голів регіональних організацій відсторонених від керівництва за фактом цензури Мін'юсту — немає у Семьоркіної О.М. проблем супротиву їх розуму чи прояву фізичних дій.

Семьоркіна О.М. зупинила одну із основних галузей інформації — політичну (ст. 17 Закону України «Про інформацію»).

Тобто Міністерством юстиції цензурою політичної товарної інформаційної продукції Партії натепер заборонено в Україні визнавати своє з'їздівське від 13 червня 2010 року звільнення від головування Омельченка Г.О. та обрання Головою партії Черниша П.П. та 11 голів з 27 регіональних організацій.

ПОГОДЬТЕСЯ — ЖАХЛИВИЙ ФАКТ ГЕНОЦИДУ СЬОГОДЕННЯ: ПАРТІЯ ТА ЇЇ 11 ОБЛАСНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ , В Т. Ч. ХАРКІВСЬКА, ОБЕЗГОЛОВЛЕНІ ЦЕНЗУРОЮ, ЇХ ПАРТІЙНА РОБОТА ЗУПИНЕНА, ПРОКУРОР «СПИТЬ», А НАЙВИЩИЙ ЕШЕЛОН ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ЩЕ НЕ ВКЛЮЧИВСЯ У НЕЙТРАЛІЗАЦІЮ ТАКИХ КРИМІНАЛЬНИХ АНОМАЛІЙ В УКРАЇНІ.

І таке відбувається під дифірамби заступника Міністра юстиції, який запевняє, що: «Питання щодо обрання керівних органів Партії визначені статутом Партії та є питаннями її внутрішньої діяльності (документ № 32-45-906 від 18.06.07 р.)

А в цей же час одна особа в державі — Семьоркіна О.М., з мовчазної згоди прокурора та в наказовій формі державного органу вже реально підійшла до знищення всіх 610 діючих партійних організацій Партії. Президента України, що в державі діє від імені держави посадовець з набагато більшими повноваженнями ніж у нього — не поінформовано.

За доказовим документально зафіксованим на рівні держави, але чомусь «не зрозумілим» для прокурора кримінальним фактом, що став у міжнародних колах посміховищем над Україною: Семьоркіною О.М. в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб — підприємців зареєстровано дві політичні партії за ОДНИМ І ТИМ ЖЕ ідентифікаційним кодом 25992406. (Чекайте, нею скоро буде створено і дві України...)

Перша партія з і.к. 25992406 і офіційно діюча з 2001 року, обрала на другому етапі VII позачергового з'їзду від 13.06.2010 року своїм головою Черниша П.П., але була обезголовлена цензурою Мін'юсту за наказом № 2120/5 від 09.09.2010 р. про невизнання поданої інформаційної задокументованої продукції про рішення партійного з'їзду щодо звільнення від обов'язків Голови партії Омельченка Г.О. та обрання Головою партії Черниша П.П. своїм ревізійним «ПРАВОВИМ ВИСНОВКОМ», який за законом вживається тільки до державних структур, що подають до Мін'юсту проекти вироблених ними нормативно-правових актів або ж тільки при легалізації політичної партії, коли вона ще не має статусу юридичної особи.

Подальша діяльність Партії після застосування Мін'юстом наказового її обезголовлення стала неможливою, адже за пунктами 115, 118 Статуту:

Голова партії:

- є першою посадовою особою партії, організовує підготовку та головує на засіданнях Політради та її Президії;

приймає рішення про скликання позачергового з'їзду, позачергової конференції регіональної чи місцевої організації;

представляє партію у взаєминах з органами влади, політичними, громадськими та іншими організаціями України та за її межами;

звертається з пропозиціями до Президента України, Верховної Ради України, Уряду України, інших органів влади з питань державної політичного, економічного та суспільного життя;

робить заяви з важливих питань державного, політичного, економічного життя країни та захисту прав людини;

вносить пропозиції з'їзду щодо членів Політради та Контрольно-ревізійної комісій, їх кількісного складу;

визначає кадрову політику в партії;

подає на затвердження Політради кандидатуру голови Секретаріату;

розпоряджається коштами і майном партії в межах, визначених Політрадою;

виносить на розгляд з'їзду кандидатури для ротації членів Політради;

призначає та звільняє своїх заступників, яких повинно бути не більше трьох;

приймає на постійну роботу та звільняє з цієї роботи штатних працівників;

затверджує штатний розклад і посадові оклади Секретаріату;

може делегувати частину своїх адміністративних повноважень членам партії (штатним працівникам) шляхом видання відповідних доручень (довіреностей);

може накладати в дисциплінарному порядку наказові стягнення — попередження з одночасним призупиненням або усуненням від повноважень у складі керівних структур, якщо член партії такі має.

Друга партія, з таким же і.к. 25992406 заявила за допомогою Семьоркіної О.М. офіційно про своє існування в 2006 році — натепер існує за підробленими правовстановлюючими документами на своє створення за допомогою плагіату твору інтелектуальної власності Черниша П.П., ймовірно, буде включена тією ж Семьоркіною О.М. до офіційних дій тільки після запланованого нею полишення першої партії реєстраційного свідоцтва в 2011 році.

Мін'юстом (читай — Семьоркіною О.М.) оформлена в 2004 році в Держреєстрі за громадянином Костржевським Д.Б. на правах приватної власності.

Правозахист України визнає таке як геноцид розуму живих по захисту убієнних.