Добре, що ми поки що можемо казати, писати, слухати. Слава Богу, є ще на телебаченні кілька віконець, що світяться світлом правди. Треба спішити, щоб все те не згасло. Бо передчуття межі, ями, прірви не таке вже й примарне.

Якраз в першу роковину правління Президента прийшло чітке розуміння, що все не просто погано, а що гірше вже не повинно бути. Докотилися швидше, ніж очікували. Після приходу до влади нового Президента десь там, глибоко в душі, грішним ділом, промайнули сумні думки: «А може, якось вони зрушать, повернуть той віз, що глибоко застряг у болоті? Вони й повернули! Не довго роздумували і повністю закріпилися після місцевих виборів. І провели їх якраз тоді, коли їм стало це вигідно. Бо це були не просто сфальсифіковані вибори. На цих виборах призначалися депутати обласних, районних та міських рад. Наведу тільки один із епізодів цього ланцюга брехні. В обласних територіальних комісіях майже всі члени були набрані від Партії регіонів, хоч були прикриті назвами інших політичних об'єднань. І тут хвилює поведінка саме тих лідерів, які погодилися, щоб замість своїх людей туди були включені члени від Партії регіонів. Не варто повторювати багатьох фахівців, що вже так багато сказали про політику. Ось тільки кілька думок-запитань до реформаторів-«професіоналів». Одна відома пані із регіоналів, яка пройшла школу у своїх старших партійних соратниць, на запитання слухача, чому на українському радіоканалі ЕРА-ФМ вона спілкується не державною, а російською мовою, відповіла: «Мы все такие разные и давайте будем уважать каждого». То запитання, чому б їй не спілкуватися татарською, болгарською, гагаузькою, угорською і т.д.? І чи не задумувалася пані, що сміються і зневажають їх їхні ж покровителі на північному кордоні? Ще один регіонал із колишніх профсоюзних лідерів узагалі не знає, чи є в нашій державі корупціонери і нічого не чув про статки головного реформатора С. Тигипка. А от народ про це знає. То запитання: «Може, когось замість вас послати в депутати? Нас ще багато залишилося». Людина, що вміє мислити, (а я все-таки сподіваюся, що ми не втратили здатність думати), вже давно зрозуміло, що попереду — біда. Славетна Ліна Костенко на своїх зустрічах з людьми сказала чудові слова: «Ми з вами всі різні, кожен зі своїм світоглядом, своїми оцінками, думками. Навіть близькі люди, друзі, що збираються за одним столом, не схожі один на одного. Ці люди красиві, розумні, хороші. А погані всі схожі між собою». Подивіться в телевізор і робіть висновки. Я закликаю владу разом з нами, громадянами, почати зміни не тільки для себе, там, на горі, але й тут, де живуть доярка, кухарка та сантехнік. А вони повірять вам тоді, коли: не треба буде, перш ніж стати на поріг лікарського кабінету, класти в кишеню лікаря останні гроші; не стояти в переповненій маршрутці та ще й працювати за касира, бо він, як правило, вимагає передати гроші за проїзд. Машини таксі майже поголовно зліплені «из того, что было»; коли цей же касир навіть подумати не посміє, не те що сказати похилому пенсіонеру: «У вас що, на лобі приліплений документ, ану показуйте!»; міліція раптом пригадає, з якого боку підступитися до наркоманів та п'яниць. Або, скоріше, відступитися від закріплених правил, скільки з кого і коли взяти хабаря, щоб нічого не мінялося. Якщо великі міліцейські чини не знають, то ось вам відповідь: третій президент помінявся (бо за Л.Кравчука ще не було такого розмаху), а точки продажу самогону, наркотиків, причому абсолютно нахально, відкрито на тих же місцях, за тими ж адресами. І всі люди, на кожній вулиці про це знають, крім міліції; місцеві міліцейські начальники відкриють таємницю появи в них престижних квартир разом із заміськими будинками та ще й немалим приватним бізнесом. Люди в містах завжди ходили по тротуарах. І зараз дуже хочуть цього! Але депутати-хазяї нашої землі вже давно по-братерськи, «ти мені — я тобі, розділили цю землю, а тепер, нахабно плюючи людям на саму голову, не просто забудували всі зупинки, сквери, дитячі майданчики і т. д., вони завалили всі шляхи своїми кіосками-рундуками, прилавками, стоянками автомобілів. Цікаво підрахувати, скільки грошей від цього ґешефту» потрапляє до місцевого бюджету? І може, простим людям випишуть вертольоти, щоб якось пересуватися?. Недоторканні! Почніть робити перераховані кроки і ми почнемо вірити, що влада в нас є і вона чує кожного. І врешті — Конституція! Нам вона подобається! Люди стільки років чекають, щоб її почали виконувати, а ви міняти, як діти іграшки, що набридли. Може, спробуєте виконати хоч одне з того, що там прописано? Особливо стосовно ваших виборців.