Сьогодні ситуація в українських селах, відверто скажемо, критична. По телебаченню ми дивимось сюжети, коли у окремих сільських глибинках через брак бюджетних коштів закриваються школи, дитячі садки, клуби. Тобто, люди залишаються сам на сам зі своїми бідами та проблемами. Чи є вихід з цієї ситуації?

Так, звичайно, є -вважають сельчани села Семенівка Арбузинського району. І своїм секретом вони залюбки діляться з тими, хто прагне змінити життя на краще.

Співпраця трьох Секторів: державного, бізнесового та громадського

Село Семенівка розташоване в мальовничому куточку Арбузинського краю — на березі Бугу. Колись тут був міцний колгосп імені Леніна, потім після реорганізації сільськогосподарського комплексу землю розпаювали, і розпочалося нове за формою господарювання — на правах приватної власності. Більшість пайшиків вирішила довірити свої паї колишньому голові колгоспу Олександру Олександровичу Чебану, сьогодні він очолює закрите акціонерне товариство «Оберіг». І не жалкують.

Сан Санич, як односельці його ніжно величають, людина неординарна. Хоча він і не уродженець Семенівки, але після більше ніж 25 років роботи керівником господарства, воно стало для нього рідним. Односельці поважають його за прямоту, справедливість і, звичайно ж, за ділові якості. Мабуть, тому під час виборів Олександра Чебана завжди обирали депутатом до різних рівнів влади. Він і сьогодні є депутатом обласної ради. Має досвід депутата Верховної Ради, тричі обирався депутатом обласної ради.

Запорукою нормального функціонування будь-якого села, вважає Олександр Чебан, є співпраця трьох секторів — державного, бізнесового та громадського. Якщо це є, то й люди живуть добре.

- Ще при колгоспі ми двічі на місяць випускали сільську багатотиражку під назвою «Ранок над Бугом», — розповідає Олександр Чебан, — де друкувались всі місцеві матеріали. Під час жнив газета виходила

частіше. Це був не просто «боевой листок», тут селяни знаходили відповіді на свої питання. Обов'язково друкувався звіт про роботу голови колгоспу. Погодьтеся, це дуже важливо для людей. Тому, коли ми перейшли на приватні відносини, то газета відродилася як орган сільської ради і продовжує інформувати населення про місцеві події. Тільки назва її змінилася, газета стала називатись «Вісник Семенівської сільської ради»

Як розповів Олександр Олександрович, поряд з існуванням друкованого видання, 8 років тому в селі була створена благодійна організація «Семенівський добробут», котра виникла із загального бажання семенчан зробити свою малу батьківщину кращою, а також вберегти її від руйнації та повного занепаду.

- Що характерно, те, що ми робили, не маю чіткого, наперед прорахованого плану, — говорить голова благодійної організації «Семенівський добробут» Михайло Давидеи коли — все це розвивалось природним шляхом. Можливо, це і стаю однією із складових нашої відносно успішної роботи.

Отже, до цієї благодійної організації щорічно добровільно вносилися кошти на розвиток села близько 1200 пайщиків, а також великі і малі підприємства, розташовані на території Семенівської сільської ради.

- Такий механізм працював

три роки, — пояснює Михайло Володимирович, — на жаль, потім виникли невдоволення окремих спонсорів благодійної організації. Дехто просто відмовився, мотивуючи тим, що він платить податки і більш нічого не повинен сплачувати. Часто звучали питання — «куди пішли мої гроші, хоча вся інформація про витрати коштів регулярно висвітлювалась в місцевій газеті. Велику роль тут зіграло ще й те, що не було порозуміння між колишнім сільським головою та керівниками господарств. Це стало основною причиною припинення діяльності «Семенівського добробуту». Реанімація його відбулася в 2009 році, коли на посаду сільського голови прийшла активна та шанована в селі жінка — Ірина Дем'янівна Герасименко. їй вдалося знайти порозуміння з керівниками місцевих підприємств. Крім того, позачергові вибори сільського голови внесли пожвавлення в громадське життя, знову посилили в людях бажання змін на краще.

«Семенівський добробут» — на службі у людей

- Зразу ж після виборів у 2009 році з місцевими керівниками та підприємствами була укладена угода про соціально-економічне партнерство, — з гордістю розповідає сільський

голова Ірина Герасименко.

- Вони взяли на себе зобов'язання внести кошти в фонд благодійної організації «Семенівський добробут» на соціальні потреби села. Попередньо проект угоди був надрукований в газеті «Вісник Семенівської сільської ради і винесений на розгляд громади дтя внесення пропозицій.

- Яка ж була реакція підприємців?

- Реакція була позитивною. Були запропоновані розміри внесків відповідно до розмірів земельних ділянок для орендарів та власників торгових точок, інших суб'єктів господарювання. Благодійну чи спонсорську допомогу було запропоновано надавати не лише коштами, а й так необхідними послугами на селі — підвіз води, вивезення сміття, транспортні послуги, зварювальні, будівельні роботи та по наведенню порядку на території сільської ради. Така схема співпраці знайшла позитивний відгук серед місцевого населення, і ось вже третій рік поспіль ми за нею працюємо.

Ірина Дем'янівна чесно зізналася, що якби не допомога благодійного фонду, то село б зовсім запустіло. А так у них працює Будинок культури, ще й як працює: є свій народний театр, дитяча естрадна студія «Буратіно». Є своя футбольна команда. На території сільської ради, яка включає в себе три села — Семенівка, Остапівка та Булацелово, працює дитячий садок, який потребує розширення, бо не всі дітлахи мають можливість його відвідувати, тому що існує черга, функціонує сільська амбулаторія, ФАП, Будинок культури та Остапівський клуб.

В Будинку культури зберігаються всі примірники сільської газети, вони охайно підшиті відповідно по роках випуску. Це вже історія села. Читаючи звіт сільського голови за 2009 рік, надрукований в сільській газеті в лютому 2010-го, не можна не позаздрити семенчанам. Адже за рік за рахунок благодійних внесків виконана велика робота по утриманню соціальної сфери села. Вражає ще й те, ще все, що поступило-і від кого, розписано до копійчини, куди витрачено — теж звітують до останньої копійки. Великий перелік зроблених корисних справ дає відповідь на питання «Куди пішли мої гроші?». Все чесно і прозоро. Тобто, семенчани на власному прикладі довели, що працювати з благодійним фондом можливо і корисно.

«Село моє, для мене ти єдине»

Семенівка — село з давніми театральними традиціями. Як свідчить історія, до 1954 року в Ссменівці було три бригадних клуби, в яких ставились вистави за творами українських класиків. У 1954 році директором Будинку культури і режисером драматичного колективу став колишній фронтовик, актор за професією В.Д. Погонічев. Творчий колектив часто виступає з виставами за творами українських та російських класиків. Згодом колективом керували В.І. Мазаєв, A.M. Фендик.

Сьогодні директором Будинку культури працює Михайло Давиденко. Він же й очолює благодійний фонд «Семенівський добробут». А художнім колективом вже більше 20 років керує його дружина Наталія.

- В роботі над виставами, — говорить Наталія Давиденко, — велика увага приділяється сценічному рішенню, музичному та шумовому оформленню. Ставиться задача створювати вистави, які легко можна перенести на будь-який сценічний майданчик. З липня 1993 року наш колектив має почесне звання народного. З того часу театр неодноразово ставав лауреатом Всеукраїнського фестивалю театрального мистецтва «Від Гіпаніса до Борисфена», який щороку проходить у місті Очакові, а також численних обласних фестивалів та конкурсів.

- Бізнес і громадськість, — впевнений Михайло Давиденко, — це дієздатна модель для вирішення певного кола питань. Так, в 1998 році ми створили громадську організацію «Фонд підтримки театру», яка займається питаннями розвитку культури на селі. З 2002 року вона тісно співпрацює з місцевими агропідприємствами, отримує від них фінансову допомогу і ефективно їх витрачає. На благо людей.

А ще Будинок культури має свій власний сайт в Інтернеті -sbk.innet.org.ua, де розміщена інформація про роботу цього сільського закладу культури. Сайт поповнюється після кожного великого заходу.

Співпраця заради майбутнього

Ми вже говорили про базове господарство, з яким тісно пов'язана сільська громада, це -ЗАТ «Оберіг», яке очолює заслужений працівник сільського господарства України Олександр Олександрович Чебан. Звичайно, існують і фермерські господарства, і приватні підприємці, котрі теж фінансово допомагають сільській громаді.

В ЗАТ «Оберіг» працюють більше 200 чоловік. Основний сільськогосподарський профіль господарства — рослинництво. На більше ніж 6000 гектарів тут вирощують високі врожаї зернових культур, соняшника. Так, за минулий рік механізатор ЗАТ «Оберіг» В.В. Вицина визнаний найкращим по області. Середня врожайність зернових на минулих жнивах сягнула за 45 центнерів з гектара.

Всі роботи господарство починає з того, що отримує благословення від настоятеля Свято-Миколаївського храму о. Валентина. Головне правило у роботі — економічне обгрунтування та соціальна орієнтація. Частка фонду заробітної плати у валовому прибутку відповідає європейським стандартам. Як і в старі добрі часи, люди отримують так звані «стажові, а також безкоштовно по 1 т вугілля, 100 кг картоплі. Велика увага приділяється якісному харчуванню за символічну плату, санаторно-курортному лікуванню працівників господарства.

Значний вклад у роботу господарства вносять: кавалер ордена «За заслуги» третього ступеню головний агроном господарства Циноборенко М.О., головний інженер Лисенко В.В., начальник мехдвору Сушко О.О., управляючий Крикуненко Є.В., механізатори брати Курченко A.M. та Курченко В.М., Мягкий СВ., Козак Ю.Л., водій Вдов В.М. та багато інших. Це і є «золотий фонд» сільськогосподарського підприємства.

Післямова

Ось так живуть і працюють у Семенівці. Завдяки наполегливій праці та організованості, їм вдалося змінити ситуацію у своїй малій батьківщині на краще. Велика заслуга в цьому, насамперед, небайдужих, добрих, щедрих душею сельчан, які підтверджують стару істину: людина починається з добра. І поки жива їх ініціатива, українське село буде жити і процвітати, адже основа його багатства — люди.

Хай щастить вам, добрі люди!