Давно очікуване тепло вихором понеслося Україною, а рясні та короткочасні дощі скрізь скропили землю та стали радувати не тільки природу. А вона щедро обдаровує всіх зеленим буянням, яскравим цвітінням квітів та ніжним запахом акації. У цій природній благодаті українці вшанували 150-ті роковини перепоховання в Україні Батька нації Тараса Григоровича Шевченка.

Як він і заповідав, вдячні нащадки перепоховали його в місті Каневі на Чернечій горі Серед степу широкого На Вкраїні милій. До підніжжя його пам'ятників у цей день лягли найкращі весняні квіти як від влади, так і опозиції. Хоч визначний українець так і залишається не вшанованим належним чином, бо не маємо і донині повного зібрання його творів. Та маємо від регіональної влади в Каневі вертолітну площадку за 87 млн. грн., але продовжуємо жалкувати, що не вистачає коштів на завершення дослідження творчої спадщини великого будителя та співця українців Тараса Шевченка. Нелюбов владних мужів до Шевченка стає зрозумілою, якщо вчитатись у безсмертні рядки його творів: Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте. Тарас Шевченко завжди виступав проти несправедливого гніту українців, і тому його поезії так співзвучні з тембром української душі й сьогодні. І коли у суспільстві починає посилюватись несправедливість, воно за порадою звертається до свого Батька Тараса Шевченка. І завжди може знайти правильні відповіді на багато запитань не тільки минулого, а й сьогодення. Тому, незважаючи на велич Шевченка, його не чутно і не видно в українських телерадіоефірах. Поки там немає Шевченка, можна сміливо стверджувати, що там живе не українська душа, а реалізуються зовсім інші, далекі від національних, інтереси. Поки українці цього не розуміють і не йдуть до свого Пророка, складно очікувати змін у країні, яка потерпає від дій неукраїнської влади. Коли Президент підписує закон про червоний прапор, що розколов українське суспільство, це мовчки сприймає колишній рухівець Лавринович. Він довгий час був поряд з В'ячеславом Чорноволом, але не знайшов мужності виступити проти символів тоталітарної держави і це є доказом того, що часто-густо «сидіння» на посаді визначає пріоритети людини, і не тільки ідеологічні. У країні набирають силу акції протесту, але поки що владі вдається ладити з ними, засилаючи козачків у їх табори в потрібний час. Українці поки залишаються пасивними. Вони заклопотані городніми справами, бо розуміють, що весна рік годує. Адже сподівань на уряд, що знайшов з гешефтом гречку у дальніх світах, ніяких. В організаторів акцій протесту поки мало креативу та забагато політики. Але літо, що не загорами, швидко сплине, і осінь поставить свій діагноз. Уже нині звернулися за субсидією близько півмільйона українців, що у 2,1 разу більше, ніж у січні-квітні 2010 року. Однак це не стало на перешкоді найбільш гучного святкування ювілею «шахтарського» клубу, що потрапило у п'ятірку найдорожчих вечірок планети. Лише шейхи та мільярдери можуть дозволили собі так розкошувати у час кризи. Це не дозволяє собі найдорожчий клуб світу «Реал». В Україні, де бал править велика буржуазія, а більшість населення перебуває за межею бідності, влаштовують святкування на 15 млн. доларів з нагоди ювілею. І не дивно, бо коли в парламенті віце-спікер може запросто завалити депутата на підлогу, а депутати більшості, ігноруючи будь-яку громадську думку, побити опозицію, на що очікувати громадянам від цієї влади, на що сподіватись у найбличому майбутньому? Світ продовжує переживати скандал за скандалом, на цей раз сексуальний, що майже неможливий у нашій країні. Так, непросто буде відбілитись уже колишньому голові МВФ Домініку Стросс-Кану, який потрапив у жорнова світових розбірок. Добре спланована акція поставила хрест на його кар'єрі та його претензіях на президентську посаду у Франції. У нас все навпаки, група дівчат продовжує дискредитувати країну, постійно виблискуючи голими грудьми, і потім щось докажи світу... У жорнова потрапив і лідер Білорусі Лукашенко, незважаючи на підтримку української влади, яку зовсім недавно він назвав «вшивою». Його країна постала перед досить серйозними викликами фінансово-економічної кризи, і Росія не спішить рятувати Білорусь, намагаючись максимально «по-братськи» вигребти із засіків бацьки найпривабливіші куски білоруської економіки. Світ давно знаходиться в лещатах маніпулятивних технологій, припавши до голубого ящика під кодовою назвою телевізор. І зовсім непросто сьогодні достукатися до українців і донести до них слово Батька нації Тараса Шевченка, бо в телевізорі йому не місце.